Який буває повний привід в авто: основні типи 4х4

Дуже часто за шильдиком 4х4 не стоїть жодних вагомих переваг. Проте, для багатьох власників буває достатньо і мінімальних можливостей, адже більшість громадян насправді стикається з проблемами, які може вирішити повний привід, лише на бордюрах або на нерозчищеній від снігу парковці.

В ідеалі кожен автомобіль мав би бути повнопривідним: це краще для керованості і для безпеки руху. Але така трансмісія значно підвищує вартість машини.

Тому майбутньому власнику автомобіля з повним приводом дуже важливо знати варіанти такої трансмісії і те, як влаштовано кожен тип повного приводу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що спільного у ЛуАЗ і Hummer

Отже, типовий повнопривідний автомобіль починається як і звичайний: із розташованого спереду двигуна. Від нього, як кажуть інженери, потік потужності прямує (для простоти говоримо про машину з механічною коробкою передач) спочатку на зчеплення, потім на коробку передач (КП або відразу на АКП, в якої зчеплення всередині). Після чого потік потужності потрібно розділити на два – для передньої і задньої осей. Тут і починаються варіанти.

Перший тип: справжній 4х4

У класичному варіанті після КП стоїть ще один окремий агрегат – роздавальна коробка (РК). В неї заходить один вал, а виходить два – один до переднього мосту, другий до заднього. При цьому вихід потужності на один з валів зазвичай можна відключати, аби на рівній дорозі на розкрутку валів і коліс не витрачати зайве пальне.

У найкращих позашляховиків трансмісія має окремі, необ’єднані агрегати і механічне з’єднання обох осей з двигуном

В деяких випадках в РК вмонтовано міжосьовий диференціал, який дозволяє їздити з обома підключеними мостами постійно – тоді повний привід може бути постійним, без відключення (як у Subaru). Але у справжніх позашляховиків цього дифа немає, і їхати в режимі 4х4 асфальтом на ньому небажано.

Крім того, у серйозних “проходимців” (Niva, УАЗ, Land Rover Defender, Jeep Wrangler, Toyota Land Cruiser Prado) в “раздатці” може бути дві власних передачі – нижча і вища, для важкого бездоріжжя і для звичайної їзди. Ця ж категорія позашляховиків обов’язково має механічні блокування одного-двох диференціалів, що унеможливлює зупинку автомобіля при буксуванні одного-єдиного колеса.

Для постійного повного приводу потрібен міжосьовий диференціал. Який на позашляховику повинен мати блокування. У Lada 4х4 він є частиною “роздатки” (у центрі).

Наголосимо, що трансмісія із згаданим у цій главі функціоналом – ознака безкомпромісного позашляховика. Таких моделей нині випускається зовсім мало – на відміну від незліченої когорти кросоверів.

Повнопривідний кроссовер

Абсолютна більшість кросоверів – автомобілів із збільшеним кліренсом – за умовчанням передньопривідні. При цьому близько половини з них продаються у варіанті повного приводу. Відразу зазначимо, що даний повний привід – далеко не той, про який йшлося вище. Якщо говорити коротко, тут режим 4х4 розрахований на нетривале використання, причому крутний момент на колесах замалий для боротьби із важкою дорогою – багнюкою, глибоким снігом, камінням, несприятливим рельєфом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як перевіріяти трансмісію при виборі машини

В поєднанні з невеликим кліренсом та шосейними шинами – типовими ознаками кросоверів-паркетників – це робить їхню класифікацію як “позашляховиків” умовною. Справа у відсутності окремої роздавальної коробки з жорстким підключенням, яка забезпечує надійну передачу потужності на всі чотири колеса і підвищує крутний момент на них. Проблема у тому, що підключення другої пари коліс забезпечує не механічне з’єднання, а керована електронікою муфта, яка, будучи активованою, швидко перегрівається.

Друга вісь у більшості сучасних кросоверів 4х4 під’єднується багатодисковою муфтою, яка не призначена для тривалої роботи у з’єднаному стані.

Ще одна причина недосконалості повного приводу у міських кросоверів – в автоматиці, яка підключає другу вісь (у деяких моделей водій не може зробити це примусово). Режим 4х4 в них активується за командою датчиків, що слідкують за пробуксовуванням основних ведучих коліс. Швидкодію цих датчиків конструктори постійно підвищують, але нерідко вони таки запізнюються із підключенням другої пари коліс, так що машина встигає заритися у пісок, багно чи сніг. А ось електронні пристрої, що імітують блокування диференціалів шляхом пригальмовування коліс, що буксують, на сучасних кросоверах спрацьовують вчасно.

Повний привід для легкових

Чотири ведучих колеса стають в нагоді не лише позашляховкам (як в лапках, так і без). Багато дорожних автомобілів – легкових та спортивних – теж мають повний привід, хоча мета такого оснащення може бути іншою.

Отже, повний привід для сімейного авто – це, по-перше, більш впевнений рух засніженою та слизькою дорогою. По-друге – більша безпека при проходженні поворотів на великій швидкості. Спеціальні системи (здебільшого електронні) в таких машинах розподіляють обертовий момент між колесами таким чином, аби авто краще вписувалося у криві траси. Зовнішні колеса отримують більше потужності (причому переднє – трохи менше заднього), а внутрішні – менше (причому на заднє припадає найменша частка).

На кривих ділянках шляху кожне колесо долає свою траєкторію. Розподіляючи між ними бортовий момент “персонально”, можна покращувати керованість авто

У дорогих спорткарів наявність повного приводу додатково дає змогу краще реалізувати потенціал двигуна. На моноприводній машині при старті чи перемиканні передачі великий обертовий момент часто зриває ведучу вісь у пробуксовку. А при розподілі моменту по чотирьох колесах мить початку буксування настає майже удвічі пізніше.

З точки зору механіки повний привід легкових автомобілів влаштовано нескладно, але муфти та електроніка, що розподіляють потужність по колесах, доволі складні.

Рекомендація Авто24

Справжні безкомпромісні позашляховики (описані у першій главі) сьогодні вже відносять до старої школи, і вони становлять лічені відсотки від загальної маси кросоверів, які маркетологи узагальнено відносять до “позашляховиків”. Їхні можливості принципово відрізняються, але тут важливо правильно узгодили свої потреби і можливості трансмісії. Майте на увазі, що зайвий позашляховий потенціал теж не дуже добре: такі автомобілі зазвичай менш комфортабельні і більш дорогі в утриманні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сміливі переробки ЛуАЗів – для чого це робити