Загострення любові до стилю ретро трапляються не тільки серед модних кутюр’є. Час від часу вони відвідують і студії автомобільних дизайнерів. І як показує життя, причина тут не тільки в ностальгії.

Маркетологи довго привчали споживача купувати автомобіль, керуючись не здоровим глуздом, а емоціями. І ось наприкінці минулого століття на автомобільному ринку настала черга нового прийому – ностальгії. Автовиробники один за одним кинулися розробляти і пропонувати клієнтам автомобілі із зовнішністю в стилі ретро.

У одних тяжіння до ретро проявляється як хоббі і колекціонування вінтажних авто, іншим достатньо придбати сучасну машинун з ретродизайном.

В залежності від ринків і сміливості відділу продажів, це були машини із різним ступенем “історичної достовірності”, проте неодмінно вони викликали у відвідувачів шоурумів теплі почуття і думки про “старі добрі часи”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зворотній бік моделі: вид ззаду на культові авто

Цікаво, що в одних випадках ретротема мала покорити масовий сегмент, а в деяких ситуаціях – закрити вузеньку нішу, чи то іміджеву, чи то фанову. Сьогодні ми пропонуємо колекцію моделей, яким вдалося виконати своє завдання.

Chrysler PT Cruiser (2000 – 2010 pр.)

Американці замахнулися на масовий сегмент, створивши високий хетчбек на базі популярної моделі Neon II. Машина вийшла зручною у користуванні і непоганою в управлінні. Взагалі вона була неспішною в русі, але для найбільш гарячих драйверів існували кілька турбомодифікацій (182 – 230 л.с.).

Chrysler PT Cruiser начебто малювали за мотивами Chrysler Airflow 1930-х років.

Ретро-круізер продавався у всьому світі (в Європі за ним стояли у кількамісячну чергу!), разом з версією кабріолет легко продали 1,35 мільйони екземплярів. Непогано для 10 років конвеєрного життя.


Morgan (ХХ ст.)

Важко сказати, з якого року автомобілі Morgan припинили бути просто класичними британськими родстерами і стали родстерами в ретростилі. Адже, як не дивно, в цьому вигляді випускаються вони аж з 1936 року, видимих змін зазнало тільки облицювання передка.

Взагалі-то Morgan – унікальний випадок. Чому ця марка не вимерла, як півдюжини інших класичних британських брендів, незрозуміло.

Нічого особливого в конструкції немає (якщо не зважати на дерев’яний каркас кузова) – в різні періоди всередині стояли здебільшого скромні агрегати Rover, Ford, Fiat, Standard і примітивна підвіска власного виробництва. Це не заважало компанії в деякі періоди тримати чергу з покупців довжиною 10 років.


Fiat 500 (з 2007 р.)

Кожні 20 – 30 років італійці видають світові миленьку мікролітражку з цифрою 500 у назві. Чергова версія Fiat 500 відсилає нас до образу двоциліндрової моделі зразку 1957 – 1975 рр., що стала символом повоєнного відродження країни сонця, вина і співучої мови.

Модельна лінійка Fiat має у типажі міський мікроавтомобіль у вигляді Panda. Модель Fiat 500 займає ту ж нішу, проте у неї свій клієнт за рахунок стилю. Попередня “п’ятисотка” була значно компактнішою.

Всередині, звісно, ніякого ретро – щоразу фіатівські “п’ятисотки” отримують сучасну платформу, у випадку з актуальною моделлю – від Fiat Panda та Ford Ka II. Жвава і симпатична машинка продається по всьому світові – навіть в Америці, випущено вже більше 2 мільйонів “п’ятисоток” зразку 2007-го, і станом на сьогодні процес триває.

Читайте також: Як правильно вкласти гроші в ретроавтомобіль

Nissan Figaro (1991 р.)

Внутрішній японський ринок для нас повен таємниць не менших, ніж уся культура Країни Сонця, що сходить. Виявляється, були часи, коли японці випускали для себе цілі серії машинок у ретростилі. Одна з них – компактний Nissan Figaro. Експерти досі сперечаються, кого з попередників дизайнери мали на увазі (одна з версій – перші Nissan Fairlady), але точно можна сказати, що це узагальнений образ 1960-х.

Figaro був задуманий як ексклюзивна іграшка для небагатих ретрофанів, але попит перевищив очікування. В якості прототипу Figaro сватають Fairlady з 1960-х.

Всередині Figaro ховається технічна платформа Nisan March (Micra I). Була випущена лише одна партія симпатичної машинки кількістю 20 000 одиниць, хоча спочатку планувалося зібрати не більше 8 000 примірників.

MINI (з 2001 р.)

Коли ім’я Mini від британcького Rover перейшло до німецького BMW, ті вирішили зробити його окремим брендом. І зробили це дуже вдало: новий “мінік”, незважаючи на аж ніяк не народну ціну, не тільки продається “на ура”, а й обріс цілим сімейством моделей, варіантів і модифікацій і випускається зараз вже у другій генерації.

Новий MINI виявився набагато більшим і комфортнішим за оригінальний Mini, але і ціновий сегмент він обійняв значно вищий.

Зазначимо, що хоча до популярності оригінального Austin/Rover/Morris Mini моделі ХХ століття ще далеко, вже продано близько 3 млн. MINI.

VW New Beatle (1997 - 2019 р.)

Ще одна історія про чесне запозичення власного успіху. Одвічний “жук” VW Kafer (1938 – 2003 рр.) ще стояв на конвеєрі, коли німці прийняли рішення щодо його реінкарнації. На базі новітнього на той час Golf IV побудували начебто нішевий автомобіль, із стилістичними претензіями на ексклюзивність, проте з вельми практичним кузовом хетчбек.

New Beatle не замінив класичного “жука”, а зайняв вищий ціновий сегмент – авто для гурманів, але на кожен день.

New Beatle набув популярності, випускався в двох генераціях, з масою версій і комплектацій, проте нещодавно німці прийняли рішення: досить ностальгії. Цікаво, чи надовго?

Кожен може помітити, що станом на сьогодні автомобільна мода на ретро неначебто відступила. Напевне, це не назавжди, адже дизайнери і маркетологи свою справу знають, і за потреби нашу ностальгію нам ще повернуть.

Читайте також: Невідомі моделі світових автобрендів