Насправді, система працювала досить стабільно, але вкрай повільно. А електроніка для неї займала цілу вантажівку.
Перші обчислювальні машини займали цілі будівлю, однак з появою інтегральних мікросхем на напівпровідниках (тих самих, які зараз в дефіциті в автомобільній індустрії) комп’ютерні технології почали стрімко розвиватись. І як тільки комп’ютери стали достатньо компактними, щоб уміститись в автомобілі, почались експерименти з автоматизованою системою управління.
Також цікаво: Stellantis об'єднався з BMW заради технологій автономного управління та з Foxconn заради чіпів
Сьогодні ми чуємо про систему автоматизованого управління чи автопілот буквально щодня. Деякі сучасні електромобілі вже навіть пропонують частково автоматичне управління – 2 чи 3 рівня автономності з 5. Та у 1986 році комп’ютери ще були дивиною. Зазначимо, що перший комп’ютер IBM Mark 1 зразка 1943 року важив 4,5 тонни та призначався для військових цілей, один з найбільших на сьогодні виробників мікрочіпів – Intel, був заснований у 1968 році, а перший персональний комп’ютер “Apple I” був випущений лише у 1976 році.
Університет Carnegie Mellon University (CMU) у 1984 році розпочав програму зі створення першого автономного транспортного засобу. Експериментальний самохідний автомобіль на базі фургона Chevrolet отримав назву NavLab, тобто “навігаційна лабораторія” – на перші дорожні тести його вивели у 1986 році. І хоча система була грубою за сучасними стандартами, це був один із найперших кроків до нашого автономного майбутнього та того, що є зараз – систем на кшталт Tesla Full Self Driving beta чи Ultra Cruise від General Motors.
NavLab 1 у відео використовував камери та LIDAR для спостереження за дорогою. Усередині автомобіля були стійки комп’ютерів для обробки всієї інформації. Камери та LIDAR все ще залишаються інструментами для сучасних систем автоматичного управління, “органами чуттів” автомобіля. Основна відмінність полягає в тому, що розробникам більше не потрібен цілий фургон із комп’ютерами для обробки інформації, оскільки обчислювальна техніка зменшилась до габаритів коробки піци.
Дослідники CMU продовжили розробку NavLab 1, у другому відео можна помітити певний прогрес. Розробники додали до своєї системи цифрові мапи, щоб створити навігаційний простір для автомобіля. Розробники навіть достатньо вірили в систему, щоб спробувати оминути людину. Швидкість транспортного засобу на дорозі також була вищою, ніж у першому випадку.
Проєкт NavLab продовжився за межами цього фургона. До 1995 року було створено вже NavLab 5 на базі мінівена Pontiac Trans Sport і цей прототип зміг подолати близько 10 тисяч кілометрів в автономному режимі.