Авто зі США здобувають все більшу популярність в Україні – зараз таких у пропозиціях про продаж "свіжопригнаних", тобто таких, які нещодавно прибули із-за кордону та були розмитнені, майже 40%.
Читайте також: На імпорт автомобілів українці витратили 2,1 млрд доларів США
Проте є певні відмінності між машинами для північноамериканського та європейського ринку, про які слід знати тим, хто придбав або планує придбати такий автомобіль, та налаштований безпечно і не порушуючи місцевих правил експлуатувати його в Україні.
Для цього ми створили цей короткий довідник: на що слід звернути увагу, та які кроки варто виконати, аби "американка" та її власник почувалися "своїми" на місцевих дорогах.
Замінити червоні вказівники повороту на жовті
Американські авто у задніх ліхтарях мають суміщений стоп-сигнал зі вказівником повороту червоного кольору. Це може збивати з пантелику інших водіїв, а ще це суперечить українським стандартам, в яких вказано що "стопи" мають бути червоними та світитися увесь час поки задіяна гальмівна система, а "поворотники" - жовтого кольору.
Найпростіший варіант, де конструкція ліхтаря таке дозволяє – замінити лампу червоного світла на аналогічну, яка випромінює жовте світло (якщо лампа повторювача поворотів має окремий цоколь). Проте так не завжди щастить – в деяких авто доведеться змінити проводку або перепрограмувати блок керування зовнішнім світлом, або ж модифікувати LED-ліхтарі, замінивши частину червоних світлодіодів на жовті (у спеціалізованій майстерні).
Інший варіант — купити аналогічні за розміром ліхтарі від європейської моделі, а якщо такої не існує – замовити з Китаю, там зазвичай є все. Також, якщо їх немає, слід потурбуватися про наявність бокових повторювачів сигналу повороту – на зовнішніх дзеркалах чи передніх крилах, цього вимагає відповідний держстандарт.
Витрати: від $20 за заміну лампочки з "прошивкою" контролера чи незначною модифікацією проводки, $100…200 за "перепаковку" світлодіодних ліхтарів, та до $500…700 за комплект європейських вживаних ліхтарів чи китайських нових з "євросвітлом" в "оригінальному" виконанні чи стилізованих. Плюс модифікації LED-ліхтарів – можна замовити динамічний вказівник повороту.
Замінити зовнішнє дзеркало заднього огляду з боку водія
Автівки зі США мають пласке зовнішнє дзеркало на дверцятах водія. Згідно з тамтешніми нормами, таке його виконання дозволяє без оптичних спотворень визначати дистанцію до об’єктів, що мало б підвищувати безпеку при маневрах заднім ходом. Недолік такого рішення – сектор огляду замалий, настільки, що часто не видно автомобілів, які рухаються по сусідній смузі в одному з вами напрямку.
Що варто зробити. Замінити дзеркальний елемент на асферичний, з яким водій зможе оглядати значно більше простору. Звісно, після заміни слід пам’ятати, що "Objects in mirror are closer they then appear" - об’єкти у дзеркалі насправді значно ближче, ніж це здається.
Витрати: близько $20…$50 за дзеркальний елемент, та ще кілька гривень за його заміну у майстра, якщо не впораєтесь з такою операцією самостійно.
Перевести спідометр з миль на кілометри
Історично склалося, що у США відстань вимірюють у милях (точніше – статутних милях, бо є ще інші, наприклад – морські милі). Одна така миля містить 1,6 звиклого нам кілометра. Відповідно шкала спідометра, розграфлена у милях на годину, може заважати правильно оцінювати швидкість руху та призвести до вчинення порушень (які караються штрафами) чи інших негативних наслідків.
Що варто зробити. Зазвичай американські автівки мають на спідометрі меншу дублюючу шкалу в кілометрах на годину: можна призвичаїтися користуватися нею. Однак це не надто зручно. Краще замінити циферблат, якщо панель приладів піддається такій операції, і отримати спідометр у км/год. Також деякі авто мають можливість виведення на екран електронного спідометра у км/год – це теж варіант. Якщо існують європейські аналоги вашої моделі – можна замінити панель приладів цілком, якщо система автомобіля дозволяє це зробити.
Витрати: від $0, якщо панель приборів має електронний дисплей та можливість перемкнути його у режим метричної системи виводу даних (км/год), $20…50 за виготовлення та заміну циферблата, та до $1000 за заміну панелі приладів цілком, в тому числі "віртуальну" (з одним великим дисплеєм замість аналогових вказівників) від сторонніх виробників.
Встановити фари європейського стандарту
Фари головного світла в американських автівках мають симетричну форму світла, простішими словами – вони працюють як прожектори, даючи два круглих промені. При цьому водій бачить яскраво освітлену частину дороги попереду себе, а в темряві залишається узбіччя та все що є на ньому. Крім цього така форма променів дошкуляє деяким водіям зустрічного транспорту. Європейські стандарти передбачають іншу форму розподілу світла, зокрема меншу спрямованість світлового потоку на зустрічну смугу, ширше освітлення дороги попереду та окрему ділянку для освітлення узбіччя і дорожніх знаків.
Що варто зробити. Покращити ситуацію встановленням "ксенону" чи LED-ламп не вдасться – вся справа у оптиці, яку доведеться замінити. Можна цілком, тобто встановивши фари європейського зразка (оригінальні, або від альтернативних виробників), можна "перепакуванням" лінз, якщо фара піддається такій процедурі.
Витрати: від $0 якщо вдало продати свої вживані фари (на них завжди є попит, адже "битків" прибуває чимало), та відразу купити комплект нових від стороннього виробника. Якщо ж у вас вже є "биток" з пошкодженими фарами, який плануєте відновити та їздити на такому авто, краще відразу купуйте європейські.
"Перепакування" лінз (якщо фара не рефлекторна) переважно обходиться у $100…250 за фару, залежно від конструкції та складності роботи. Купівля нових (або вживаних євростандарту) фар може обійтися від $300 за комплект, та навіть до кількох тисяч доларів, якщо маєте справу з матричними чи лазерними фарами для авто найновіших років випуску.
Наступні кілька порад скоріше стосуються комфорту, та не надто впливають на безпеку руху. Однак і ці моменти є доволі важливими, бо водієві з ними доведеться стикатися кожного дня, коли він користується автомобілем.
Задня протитуманна фара
Цей пристрій обов’язковий за нашими стандартами, але відсутній у американських автівок. Зрештою, якщо ви самостійно проводили сертифікацію автомобіля, вас про це повідомили. Встановити задню "протитуманку" непросто – потрібні зміни в проводці, заміна вимикача головного світла та сама фара і місце, куди її вчепити. Однак якщо плануєте машиною користуватися не один рік (можливо дочекаєтесь повернення корупційного техогляду), тоді доведеться помізкувати, або заплатити тому, хто вже знає як встановити цю фару. Або бути готовим давати хабаря на кожному ТО.
Крок частоти FM-радіо
У американських авто він йде "стрибками" лише по непарних значеннях – 101,1…101,3…101,5… Тобто приблизно половина доступних радіостанцій FM-діапазону стає недоступною. Після введення квот на українському радіо його мало хто слухає, але все ж... Окремі марки авто дозволяють "прошити" штатний блок аудіо, й парні частоти з’являться у налаштуваннях тюнера. Це може бути простіша операція, коли все відбувається за допомогою OBD-кабелю та діагностичного адаптера, або трохи складніша, коли потрібно знімати сам пристрій та "погратися" з програматором у його мікросхемах.
Ціна питання - $10…$50. Якщо аудіоустановка має інтерфейс Bluetooth – можна користуватися смартфоном, запускаючи музику з нього, зі стрімінгових сервісів, які мають власну бібліотеку або ретранслюють радіостанції. Рішення безплатне. Не надто якісний варіант, проте робочий – FM-трансмітер, до якого можна під’єднати той же смартфон, і передавати звук на певну вільну від радіостанцій непарну хвилю штатного приймача. Такий варіант обійдеться в $10…$20.
Ще один спосіб, коли "прошивка" недоступна, або ж хочеться чогось більшого, ніж може дати заводом встановлена "голова" - замінити її на іншу, з великим дисплеєм та операційною системою Android, щоб отримати не лише радіо, а й всі сервіси як на смартфоні, включно з навігацією, відеоплеєром, голосовим управлінням та усім іншим. А ще такі пристрої "Тесла-стайл" досить круто виглядають, але й коштують так само – до $1000.
Мова інтерфейсу бортових систем та одиниці виміру
Окрім миль, американці ще й міряють температуру у градусах Фаренгейта. А це геть незвично, коли нормальна температура на вулиці становить +70 градусів, а при +14 виходити з дому без зимового одягу точно не варто. Крім цього маршрутні комп’ютери автівок зі США можуть відображати витрату пального у милях на галон, що непросто відразу перевести у звичні нам літри на 100 кілометрів, та й взагалі меню може бути лише англійською мовою, якою не всі володіють.
Найпростіший варіант – пошукати у налаштуваннях пункт з вибором мови та одиниць вимірювання, і все набуде звичного вигляду за секунду. Гірше коли такої можливості немає – тут краще вивчити англійську мову. Вона точно знадобиться не лише в авто. А якщо ні – знову доведеться звертатися до електронщиців, можливо, є способи перепрограмувати пристрої які мають користувацький інтерфейс чи "прошити" у них зрозумілу водієві мову. І геть кепсько, хоч таке зараз зустрічається вкрай рідко, коли ті ж градуси за Фаренгейтом нанесені, наприклад, на диск керування кліматичною
установкою – доведеться або змиритися й звикати, або вигадувати якісь наклейки.
Витрати - від $0 за самостійне налаштування бортових систем, до $20…100 за таку послугу у фахівців з автомобільної електроніки.
Бризковики
Зазвичай ними комплектуються позашляховики, інші легковики рідше, хіба у "вищих" комплектаціях. Однак вони дозволяють автомобілю довше залишатися чистим, особливо знизу, менше бруду потраплятиме на пороги (і на одяг відповідно), ваше авто не створюватиме водяний туман для тих хто їде позаду вас у дощову погоду. До того ж, експлуатація автомобіля без бризковиків (наголосимо, передбачених конструкцією) заборонена ПДР (п. 31.4.7). Звісно, якщо ви маєте час та натхнення, аргумент про конструктивну відсутність їх на вашому авто можна залишити для подальших дискусій з патрульними. Замовлення ж бризковиків з Китаю обійдеться у $10…20, купівля в Україні приблизно утричі дорожча.
Зимова гума
Авто з Америки переважно прибувають з "всесезонною" гумою. Проте для власної безпеки не варто в зимовий час покладатися на цю універсальність – "перевзуйте" авто у спеціалізовані шини з малюнком протектора, призначеним для їзди по снігу та льоду у зимку.
Номерні знаки
Місця кріплення номерів в американських авто прямокутні, звичайні українські "бляхи" в них закріпити неможливо. Для заднього номера є два варіанти: залишити оригінальну рамку, замовивши номер "для неформатного місця закріплення номерного знака", як це сказано в ДСТУ 4278:2019. Ціна додаткового номера – 400…500 грн. Або придбати перехідник з американських отворів на "нашу" рамку, це обійдеться у 200-300 грн.
Передній в будь-якому разі, навіть якщо в авто немає штатного місця для нього, доведеться встановити стандартний. Для цього потрібна площадка, часто підходять недорогі від Daewoo чи Chevrolet українського виробництва, до якої вже кріпиться пластикова рамка, такі пропонуються на авторинках у рядах із запчастинами до "наших" машин. На деякі авто можна просто до бампера прикрутити звичайну пластикову рамку, і в ній закріпити номерний знак.
Все виглядає занадто складно?
Тоді нагадайте собі, що купивши авто з Америки ви, за задумом, витратили значно менше, ніж довелося б викласти за аналогічну європейську модель одразу з "правильними" фарами, дзеркалами й усім іншим. Тож, зваживши на це, таки варто підготувати заокеанську автівку так, щоб вона максимально відповідала українським стандартам, а їзда на ній була насправді безпечною та комфортною.