Бажання мати дуже гучну машину притаманне психопатам: дослідження

Не виключено, що ви не раз ловили слухом не дуже приємний резонанс звуку та гучності машини чи мотоцикла й назвали водія психом. Можна ствердно сказати, що ви були не такі вже й далекі від істини, оскільки за схильністю власників таких транспортних засобів вбачається не тільки нарцисизм або надмірна самоповага, але й психічні розлади та навіть садистські наміри. Про це йдеться у публікації New York Post.

Рік тому дослідження на цю тему проводилися під керівництвом професора кафедри психології та управління й організаційних досліджень Університету Західного Онтаріо в Канаді Джулі Ейткен Шермер Ph.D. Нині вона разом зі своєю командою повернулася до цього дослідження і перші висновки підтверджують її попередню тезу: "Бажання отримати гучну машину з модифікованим глушником мають люди з високими показниками психопатії та садизму".

Читайте також Депутати підтримали штрафи 17 та 34 тисячі гривень за гучний вихлоп

Учасниками опитування стали 529 осіб (289 чоловіків, 234 жінки та 6 ідентифікованих як інші) різних вікових і професійних категорій, починаючи від студентів бізнес-школи до людей 37-річного віку.

Для досягнення цілей цього дослідження було створено запитання, щоб оцінити вплив людини на транспортні засоби, зокрема на гучні автомобілі зі зміненими глушниками. В опитуваних запитали, чи сприймають вони свій автомобіль як продовження себе, чи "круті" гучні машини та чи зробили б вони свій автомобіль гучнішим, модифікувавши систему глушника.

Photo by Jae Park via Pexels

Також була завершена шкала самооцінки особистості, що вимірює "темну тетраду", яка включає повсякденний садизм, психопатію, нарцисизм і макіавеллізм. Ці шкали були обрані тому, що стандартні вимірювання особистості мають тенденцію оцінювати більш позитивні аспекти.

У дослідженнях подібного напрямку нічого нового немає, бо ще з часів створення конвеєра для масового виробництва автомобілів маркетингові дослідники намагалися визначити, як найкраще поєднати характеристики транспортних засобів з можливими характеристиками споживача. Якщо спортивні позашляховики зображуються в засобах масової інформації як ідеальні варіанти для комунікабельних і активних людей, то мінівени показують сімейні цінності, а пікапи – екстрим або практичність сільських жителів.

Читайте також У Києві пропонують заборонити використання авто з модифікованими вихлопними системами

Інший тип кастомізації передбачає модифікацію вихлопних систем, щоб зробити транспортні засоби гучнішими. Оскільки ці модифікації вихлопу заважають людям і тваринам, то вони є незаконними в багатьох країнах. Однак кількість модифікованих глушників і посилених двигунів, які сіють слуховий хаос на дорозі, зростає.

Дослідження показують, що гучні кастомізовані автомобілі й справді притаманні дуже невтішному розумовому опису їх власників, котрій схильні до психотичної поведінки й відповідають профілю психопатів.

"Ми виявили, що садизм і психопатія вказують на тих, хто хоче змінити свої глушники, хто відчуває більший зв’язок зі своїм транспортним засобом, і вони вважають, що гучні машини – це справді круто. Це бездушне ігнорування почуттів інших людей та їхньої реакції. Ось так проявляється психопатія, вони, мабуть, отримують задоволення від того, що дивляться, як люди злякані", – розповідає Джулі Шермер.

Ґрунтуючись на визначеннях шкали опитувальника "Темної Тетради" (охоплює три риси особистості: нарцисизм, макіавеллізм і психопатію), визначено, що ті, хто хоче, щоб їхні машини були гучнішими, намагаються змусити інших помітити їх, і тому нарцисизм або надмірна самоповага може бути провісником бажання мати гучніший автомобіль.

Читайте також Гучність на нуль: розлючений чоловік замурував монтажною піною вихлоп спорткара сусіда

Повсякденний садизм відображає насолоду спостерігати за тим, як іншим завдають шкоди чи болісні відчуття, бо гучні вихлопні системи можуть налякати чи здивувати інших. Повсякденний садизм конкретно вказує на тих, хто модифікує свої транспортні засоби, щоб зробити їх гучнішими.

Психопатія відображає бажання бути жорстоким стосовно інших. Ця бездушна характеристика стосуватиметься гучніших транспортних засобів, оскільки занепокоєння, яке вони завдають іншим, здається явним показником байдужості до того, як інші почуваються.

Автор трактату Джулі Ейткен Шермер Ph.D звертає увагу, що результати дослідження викликають занепокоєння, оскільки вони припускають, що люди, які роблять свої транспортні засоби гучними, можуть робити це, щоб навмисно заподіяти біль іншим, заважаючи їм. Ці люди можуть бути мотивовані негативним станом, який вони викликають в інших.

Попри те, що дослідження є пілотним і потребує повторення, результати, викликають особливе занепокоєння, оскільки кількість транспортних засобів з гучною вихлопною системою зростає: світ чи то добрішим не стає, чи то агресивнішим робиться…