Чому деякі заводи робили авто замість ракет

Здавалося б, автомобіль куди простіше літака або міжпланетної ракети. Для аерокосмічних компаній спроектувати наземний транспорт – не проблема, і зрозуміло, чому вони випускали машини настільки різних класів. Але ми помітили інше: всі вони – унікальні якщо не в одному, то в іншому і помітно відрізняються від своїх побратимів суто автомобільних марок.

BMW

Компанія “Баварські моторні заводи” з перших днів була пов'язана з небом, навіть місце розташування було обрано виходячи з близькості великого авіабудівного заводу.

Багатоциліндрові двигуни для літаків принесли компанії справжній успіх, але за підсумками Першої Світової війни німцям заборонили мати військову авіацію і “моторні заводи” взялися за наземний транспорт.

Вже через кілька років в її лінійці почали з'являтися статусні автомобілі - родстери, купе і кабріолети з високими показниками динаміки. Зробити машину швидкою і комфортною вміли і вміють багато автовиробників. Але дати їй при тому чудову керованість і приголомшливу надійність - це вже дано не кожному конструктору, навіть якщо ще вчора він проектував 12-циліндрові авіаційні мотори для винищувачів і бомбардувальників.

Але справжньою, неперевершеною фірмовою фішкою автомобілів BMW завжди були мотори. В даний час вони поєднують в собі потужність, надійність і економічність. І, між іншим, доступність - адже використовуються вони не на ексклюзивних суперкарах, а на серійних багатотиражних моделях.

Matra

Французька компанія, відома як виробник авіаційно-космічного обладнання та озброєння, в ХХ столітті потроху гралася з автотранспортом. Одна з її перших моделей – легке спорткупе Matra-Bagheera (1973-1980 р.).

За традицією тих років, купе Matra-Bagheera базувалося на агрегатах масової моделі, конкретно Simca 1100, але разюче відрізнялося не тільки від неї, але і від більшості відомих авто. Це був середньомоторний автомобіль з пластиковими деталями кузова, експресивним дизайном і тримісним (!) салоном. Завдяки грамотній конструкції ця малопотужна (1,3 л – 84 к.с.) машина виявилася динамічнішою за конкурентів, зокрема, Alfa Romeo GT 1300 Junior.

Читайте також: “Запорожець” з кузовом купе: саморобки в серії

Saab

Шведська авіаційна компанія розгорнула паралельне з літаками виробництво легковиків через бажання диверсифікувати виробництво, але автомобіль моделі SAAB 9-2 вийшов відразу інноваційним. Повністю незалежна підвіска (сзаду – торсіонна, спереду – свічкова!), передній привід, поперечно розташований силовий агрегат, високі аеродинамічні якості. Обтічний кузов виготовляли як цілісний монокок і вже в ньому вирізали віконні та дверні прорізи.

Двигун перших автомобілів Saab був бюджетним за конструкцією (2-тактний 2-циліндровий потужністю 25 к.с.), але вже через два тижні після початку випуску машина вийшла на старт ралі та виборола друге місце в класі. Згодом спортивна харизма і цікаві технічні рішення стали фішкою автомобілів цієї марки, наприклад, саме після появи вдалої моделі Saab 9-9 Turbo в усьому світі набули поширення наддувні мотори. Розгін до сотні за 9,2 секунди при 143 к.с. – в 1977 р. це було дуже серйозно.

Messerschmitt

Постачальник винищувачів для фашистської армії довгий час після травня 1945 року не мав права займатися авіацією. Тому авіабудівна компанія Messerschmitt вирішила завантажити свої виробничі потужності наземним транспортом. І оскільки розорена війною Європа повноцінне авто собі дозволити не могла, вибір зробили на користь ерзац-машини, мотоколяски на трьох колесах і з одноциліндровим моторчиком. Модель Messerschmitt KR200 запустили в серію в 1955 р., і вона була спроектована за всіма правилами інженерної науки: рама, кузов, панорамне скло, підвіска з гідроамортизаторами, електрообладнання з фарами, задніми вогнями і двірниками.

Водій і пасажир Messerschmitt KR200 сиділи один за одним, як в кабіні бойового літака, а посадка-висадка в салон відбувалася через ліхтар кабіни, який відкидався вгору – знову-таки по-винищувальному. Втім, існувало кілька версій кузова, де скління і дах були вирішені по-своєму. Для руху заднім ходом двигун потрібно було заглушити, а потім ... запустити в зворотному напрямку – двотактний цикл дозволяв такі вольності.

“Кабіненроллер” був розтиражований в кількості 26 тис. примірників і випускався до 1964 р.

Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був кращим європейським автобусом

Камов

На півночі нашої планети повно місць, куди не доїхати на жодному автомобілі, але собаки і олені – для ХХ століття теж не варіант. Тому в кінці 1950-х вертолітному КБ Миколи Камова поставили завдання спроектувати аеросани на замовлення радянської поштової служби. Терміни підганяли, і авіатори знайшли технічно красиве рішення: перетворили на аеросани серійний легковик. Так вертолітники створили неабиякий поштовий автомобіль “Север-2”: спереду “Победа”, а ззаду – літак... Кузов фастбека ГАЗ М20 “Победа” посилили, щоб прилаштувати позаду зверху авіаційний двигун – дев`ятициліндрову “зірку” потужністю 260 к.с. (з приводним компресором, між іншим!)

Передню підвіску саней "Север-2" залишили "Побєдовську", тільки розширивши колію і замінили колеса лижами, а задню запозичили у вертольота Ка-15. Салон “Севера” обладнали потужним автономним обігрівачем, маслобак поставили на дах, а в передні крила сховали бензобаки з запасом палива на 5 годин ходу – в кілометрах це означає 360 км. Лижі з нижньої сторони покрили фторопластом – матеріалом, який завжди залишається слизьким і не примерзає до снігу на стоянці (сьогодні його називають тефлоном). Цікаво, що незважаючи на додавання нових систем, вантажопідйомність такого легковика навіть зросла – до 500 кг.

Читайте також: Які бувать ретроавтомобілі: классифікація

Bristol

Британська авіабудівна компанія Bristol Aeroplane Company, залишившись в 1945-му році без військових замовлень, взялася за автомобільний транспорт. Історія замовчує, на яких саме підставах англійці отримали технології у BMW з переможеної Німеччини, але цілий ряд моделей Bristol базувався на копії двигуна BMW-328, шасі BMW-326 і архітектурі кузова купе BMW-327.

Аж до початку XXI століття автомобілі Bristol зберігають екзотичну конструкцію: несучу сталеву платформу і каркас, одягнений в панелі зі сталі та алюмінію. Автомобільна продукція Bristol`я в результаті масовою не стала, виробництво машин залишилося по-літаковому штучним – всі моделі випускалися накладом в кілька сотень штук. Власне, такою і була задумка її власників – не маючи навіть дилерської мережі і шоурумів, компанія продавала свої машини виключно на особистих контактах в колах заможних поціновувачів.

Зрозуміло, що це далеко не повна добірка наземних транспортних засобів виробництва авіаційних і “космічних” підприємств. Чому вони такі – незвичайні то по дизайну, то за компонуванням, то по конструкції? А тому, що авіатори не підходили до наземної тематики з напрацьованими десятиліттями стереотипами, за якими жили (і живуть) спокінвічні автомобілебудівники. Так, частково використані і авіаційні прийоми, але безліч конструкторських рішень у них вільні від шаблонів і оригінальні – політ, знаєте, він і в конструкторській справі політ...

Читайте також: Як правильно вкласти гроші в ретроавтомобіль