Закон про ретро: навіщо потрібен і що вирішує

Навіщо потрібен Закон про ретроавтомобілі, про який так давно кажуть у колах реставраторів і колекціонерів? Здавалося б, ретроспільнота України цілком успішно живе своїм життям: у приватних гаражах і майстернях компаній реставрують автомобілі, із завидною періодичністю і незмінним успіхом проходять тематичні виставки і фестивалі.

Виставки та фестивалі ретротехніки вже кілька років є наймасовішими подіями подібного плану в країні

Ретротема в суспільстві стає все популярнішою, й підігрівається до того ж ностальгією за “старими добрими часами”. Чого ж ще бажати? Та більш пильний погляд на ретрорух як культурне явище відкриває одну велику проблему: авторетро в Україні вариться у власному соці, не розвиваючись якісно.

Читайте також: Що вважається ретроавтомобілем: рамки ностальгії

Придивіться – перелік відновлених і збережених моделей до образливого вузький: незмінні “старі “Волги”, три модифікації “Побєди”, зрідка ЗІМ і зовсім вже “за щастя” – красуня “Чайка”. Так, звичайно, присутній також більш масовий вітчизняний модельний ряд: “горбаті” з “вухастими”, “Москвичі”... Рідкісними вкрапленнями миготять на фестивалях примірники родом з 1930-х – “півторачки”, “захари” і зовсім вже унікальні “емки”. Одним словом, майже все вітчизняне – за рідкісним винятком у вигляді трофейних німецьких легковиків та іномарок зразка 1970-х, що дивом потрапили в СРСР.

Багато вітчизняних авто минулого стали культовими. Значною мірою через те, що інших прототипів в країні просто немає – і завезти їх неможливо.

Чому ж немає (або майже немає) в Україні найцікавіших, етапних моделей початкових перших десятиліть ХХ століття, представників довоєнної “золотої ери”, не кажучи вже про знакові продукти світового автопрому середини минулого століття? Чому Україна бідна на такі пам'ятники світової технічної культури, хоча в минулому мала до неї безпосереднє відношення?

Довоєнних автомобілів такого рівня реставрації в Україні – одиниці. Мало який з них міг пережити війну, а імпортувати їх сьогодні в будь-якому вигляді не дозволяється законодавчо.

Тому що одні з них загинули в пеклі Великої Вітчизняної, яка катком прокотилася по території України, інші ніколи до нас і не завозилися. І не завозяться понині – оскільки жоден ретроавтомобіль не відповідає екологічним вимогам Euro-5, як того вимагає чинне українське законодавство щодо імпортних уживаних автомобілів.

Читайте також: Що означає автомобіль-донор

Україні потрібен Закон, який би регулював офіційні відносини ретровиків з державою і між собою, адже справа не тільки в особливих умовах ввезення ретротехніки, але і в самому статусі історичного автомобіля. Без якого ці об'єкти культурної спадщини неможливо навіть застрахувати, зареєструвати, продати, передати на зберігання та інше.

Законопроект № 7374

Небайдужа частина українського ретроруху кілька років тому об'єдналася навколо FAU – Автомобільної Федерації України (Fédération Automobile de l Ukraine). При ній була створена КІТС – Комісія з історичних транспортних засобів.

Учасники руху з декількох міст України створили ініціативну групу, зусиллями якої було створено Законопроект № 7374 “Про історичні транспортні засоби”.

Українські реставратори славляться своєю майстерністю на пострадянському просторі. Але коло моделей, з якими вони працюють, вимушено обмежене.

Юристи узагальнили досвід європейських країн, і, спираючись на регламенти FAU і FIVA, а також аналогічні закони Польщі та країн Прибалтики, передбачили в проекті необхідні моменти. У Законі визначено поняття статусу історичного транспортного засобу, порядок його присвоєння, занесення до національного реєстру, порядок експлуатації, права та обов'язки власника.

Якщо такий автомобіль або мотоцикл буде представляти інтерес для національної культури, він може бути завезений в країну громадянином України на особливих умовах. Так, пропонується звільнити від сплати акцизу, мита і ПДВ історичні транспортні засоби, сконструйовані 40 років тому або раніше, і при цьому які не виробляються серійно протягом 25 років.

Іноземні учасники приїжджають на українські ретрошоу на авто різних марок – навіть тих, які ніколи не виготовлялися в їхніх країнах.

Визначати історичну цінність автомобіля або мотоцикла буде вищезгадана КІТС FAU, причому регламент оцінки та процедура вже відпрацьовані експертами Комісії під час фестивалів OldCarLand і LeoPolis і на ретрозльоті “Олександрія”.

Читайте також: 12 найдорожчих автомобілів у світі, проданих з молотка

Також Законопроект № 7374 має встановити в Україні класифікацію історичних транспортних засобів, яка передбачає 6 класів – від A до F, в ній фігурують дати від 1918 до 1987 р.

Практично кожен ретроавтомобиль – предмет культурної спадщини всієї держави. Але поки про це дбають тільки самі власники старої техніки.

На сьогодні

У грудні минулого року Законопроект № 7374 “Про історичні транспортні засоби” подано до Верховної Ради, документ прийнято на розгляд в комітетах. Частину погоджень проект вже пройшов, наприклад, пройдено антикорупційну експертизу і 4 квітня ц. р. отримано схвалення Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції. Разом з Законопроектом № 7374 підготовлені проекти змін у Податковий і Митний кодекси.

Читайте також: Тюнінг, що має потенціал: 5 найкращих автомобілів для модифікації