Асиметрія: автомобілі з несиметричним кузовом 

З інженерної точки зору симетрія пояснюється елементарно: так простіше забезпечити коректну роботу вузла, агрегату та й всього автомобіля. Але коли у справу зі своїми “перекосами” втручаються дизайнери, їх найчастіше відправляють назад у студії та ательє, щоб вони не тягнули вільнодумство на заводський конвеєр.

Читайте також: Яке авто придбати: головна помилка при виборі кузова

Nissan Cube (з 2008 – )

Справжній дизайнерський витвір: жодного раціонального пояснення відсутності правої задньої стійки даху немає. Точніше, насправді вона є, але її довго і ретельно ховали від людських очей. Вікна боковини та задка, поєднані однім контуром, справді створюють мікровену незвичний образ. Показово, що у ліво- та праворульних версій свій “перекос” – прихована відповідно права та ліва стійка. Машинка вважається вдалою – її третє покоління випускається аж 11 років.

“Загнувши” бокове вікно на корму, дизайнери Nissan Cube дали незвичний образ банальному японському мікровену у стилі кубізм

Чотиридверна “Таврія” (1992 р.)

На перший погляд – це “Таврія” у п’ятидверному виконанні, але якби ми могли побачити її з лівого боку, виявилося б, що це чотиридверний хетчбек. Тому що для пасажирів заднього дивана двері є тільки праворуч. Таке рішення пояснюється, з одного боку, потребою догодити масовому пострадянському споживачеві, який вважав усі машини з двома пасажирськими дверима “Запорожцями”.

За радянських часів автомобілі лише з двома пасажирськими дверима вважалися несерйозними. Тому “Таврії” спробували додати бодай ще одну – на правому борті

А з іншого боку – переформатована на “п’ятидверку” “Таврія””виходила дорогою, адже кожен дверний проріз суттєво піднімав собівартість кузова. А платити за невеликий автомобільчик з “зазівською" родословною, суму, близьку до ціни “Жигулів” чи “Самари” тодішній покупець був неготовий.

На цьому фото видно, що ліворуч у чотиридверного хетчбека ЗАЗ “Таврія” – одні широкі двері від стандартної “тридверки” ЗАЗ-1102

Між тим, у плані зручності посадки задні пасажири майже нічого не втрачали, адже на лівому борті двері були широкі, від класичної “Таврії“. У виробництво цю машину не запустили, і причина в першу чергу не в ній самій, а в економічних проблемах.

Читайте також: Відомі від невідомих: культові авто незнаних марок

БелАЗ-540 (1965–1975 рр.)

Брутальному кар’єрному самоскиду байдуже до дизайну та гармонії екстер’єру, але велика кабіна йому якось теж ні до чого. Тому білоруські конструктори дали йому одномісний “кокпіт” – аж ніяк не тісний для водія, але все одно маленький на тлі величезного моторного відсіку, на який цю кабіну поставили. Під цим капотом, до речі, розташовувався 12-циліндровий дизель Д12, який був цивільним аналогом двигуна В2, який приводив у дію легендарний Т-34 – найкращий танк часів Другої Світової.

Якби БелАЗу зробили кабіну на всю ширину машини, вона б за місткістю наблизилася до автобуса

Насправді кабіна першого БелАЗа не була одномісною: праворуч від крісла водія було простеньке додаткове сидіння. А ще з цікавого – кар’єрний самоскид мав гідропневматичну підвіску коліс та гідромеханічну (автоматичну!) трансмісію, тобто передачі перемикала гідравліка.

Кабіна перших БелАЗів лише знизу здається маленькою. Насправді вона не була одномісною – праворуч водія було ще одне сидіння

Ще один гідний для самоскида показник: 27 тон вантажу він “витрушував” зі свого 15-кубового кузова лише за 25 секунд. Сьогодні не кожен кабріолет за такий час свій м’який дах підніме.

AMC Pacer (1975 – 1979 рр.)

Кого-кого, а американців екстравагантність екстер’єру непокоїть в останню чергу. Ця цікава машина – спроба американського автопрому відреагувати на нафтову кризу і наступ компактних японських моделей. American Motors Corporation (нині не існуючий четвертий “стовп” заокеанського автопрому) зробила такий собі гібрид. У неї вийшов хетчбек за формою, але традиційний дредноут по суті: довгий (4,4 м), широкий (2,0 м), з величезним двигуном (аж до V8!) об’ємом 3,8 – 5,0 л. Та ще й з суто американським “багатим” інтер’єром.

Навіть за поняттями розкутого американського автопрому AMC Pacer був особливим. Тому про його різні за розмірами двері мало хто згадує

Щоб було легко заманити розпещених американців на заднє сидіння через відкинуту спинку переднього, праві двері зробили на 10 см ширше лівих! Машина продавалася за заокеанськими мірками не дуже добре – продалося “всього лише” 280 000 примірників, тому випускали “Пейсера“ недовго.

Renault 16 (1965 – 1980 рр.)

Взагалі-то цей автомобіль вважають першим у світі хетчбеком. Тому про деякі інші його особливості якось не заведено говорити. Між тим, він має просто вражаючу з точки зору автомобільної інженерії асиметрію: колісна база праворуч на 7 см більша, ніж ліворуч! Ви спитаєте: а що, так можна було? Виявляється, так! 1,85 млн. покупців та журі конкурсу “Європейський автомобіль року-1966”, в якому 16-й переміг усіх, не могли помилятися.

На початку переднього приводу на “Рено” вирішили: коли вже основні функції “повішали” на передні колеса, задні можна поставити асиметрично

Якщо серйозно, навіть з таким відхиленням у шасі Renault 16 адекватно керувався і не завдавав користувачам помітних незручностей. Пояснюється така розбіжність у геометрії конструкцією задньої підвіски: інакше розташувати труби з торсіонами було неможливо. Власне, якщо копнути заводські характеристики глибше, можна побачити, що подібна “фішка” зустрічається і в деяких інших передньопривідних машинах з підвіскою на поперечних торсіонах та повздовжніх важелях.

Fiat 500 3+1 (з 2020 р.)

Ні що інше, як чистої води спроба дати користувачеві додаткові зручності – попри здорожчання та купу додаткових клопотів з точки зору пасивної безпеки та технологій масового виробництва. За що італійцям низький уклін! Малюк Fiat 500 в електричному виконанні, крім звичайного тридверного кузова отримав додаткову версію 3+1. Її праві двері отримали додаткову “половинку” – маленьку стулку навпроти заднього сидіння, яку можна відкрити лише після відкривання основних дверей.

Бокові двостулкові двері – дуже недешева річ, але на фоні загальної ціни електромобіля нового покоління ця надбавка видається незначною

В принципі, такі дверцята, як у Fiat 500 3+1, відомі вже не перший десяток років за іншими авто (Mazda RX-8, BMW i3 тощо), але лише в Mini Clubman (2008–2014 рр.) вони були так само лише з одного (завжди правого!) боку.

Як бачимо, сміливі рішення конструкторів та дизайнерів іноді мають сенс, або як мінімум не заважають популярності неординарного автомобіля. Інша справа, що далеко не завжди виробники наважуються на такий ризик, тим більше, що і пересічні покупці не ставлять на чільне місце екстравагантність або красоту конструкторської “гри”.

Читайте також: Як автовиробники обдурюють з типом кузова