Як цим монстрам вагою до 10 тон вдається бути такими рухливими? “Авто 24” спробував розібратись з конструкцією цього неординарного транспорту.
Як і в інших випадках з технічними видами спорту та шоу, ці автомобілі – якщо їх можна назвати так – створюють спеціально для змагань та виступів. Причому до нинішнього вигляду бігфути пройшли певний шлях еволюції, а спочатку це були майже звичайні пікапи.
Спочатку монстр-траки створювали для демонстраційного подолання бездоріжжя. Тому крім великих коліс, принципових переробок не було
Коли батько усіх монстр-траків американець Боб Чендлер на початку 1970-х почав “прокачувати” свого не дуже великого пікапа Ford серії F-250, він хотів лише підвищення прохідності на заміських ділянках, які американці називають off-road. Для цього він зробив форсування та свап двигуна, ліфтування кузову, довші та міцніші ресори, надійніші амортизатори й звісно, більші колеса.
Читайте також: Монстер траки з величезними колесами: звідки вони взялися
Так був створений перший бігфут, так вони й розвивалися на початку своєї “кар’єри”. Уся їхня еволюція спочатку підпорядковувалася бажанню “втулити” під стандартний кузов великі колеса.
Перший бігфут Боба Чендлера: пікап Ford F250 із заміненим компресорним двигуном та ліфтованою ходовою. Але колеса вже вражають.
Навіть коли врешті-решт автомобіль Боба Чендлера став на гігантські – як тоді здавалося – колеса від спеціальної вантажівки зовнішнім діаметром 46 дюймів (1,2 метри), його технічна сутність залишилася класичною. Рама драбинного типу, ресори та двигун переднього розташування – все це, нехай у допрацьованому вигляді, залишалося на своєму місці.
На перших бігфутах конструкція шасі була типовою: на фото видна ресорна підвіска та компресорний двигун під капотом спереду.
Але з часом Боба почали запрошувати на різного роду автошоу, де він у перервах між основними заходами розважав публіку неймовірними можливостями своїх монстрів: долав перешкоди, трощив стіни та пресував старі легкові автомобілі. Все це, по перше, відбувалося на обмеженому майданчику, а по-друге, вимагало більш видовищної поведінки машини. 5-тоний монстр повинен був ефектно стрибати, небезпечно перехилятися, миттєво прискорюватися і розвертатися мало не на місці. Це потребувало радикально іншої конструкції.
В багатьох випадках шоу-бігфути мають керовані як передні, і задні колеса, також для кращої маневреності на тісних шоу-майданчиках.
Отже, сучасні монстр-траки мають жорстку просторову раму, на яку зверху посаджений легкий, як правило, композитний кузов з надміцним захисним каркасом в районі кабіни. Головні відмінності від звичайних пікапів – у підвісці, і вона ж сьогодні є найскладнішим елементом цих машин. Жорсткі нерозрізні мости, запозичені у військових тягачів, підвішені на довгих, просто довжелезних важелях. Це важливо для великого вертикального ходу коліс, адже автомобіль мусить ефектно і м’яко, безпечно для водія, приземлятися після стрибків. Замість ресор застосовуються довгі пружини, що демпфують подвійними амортизаторами, які настільки довгохідні, що мають компенсаційні камери завбільшки як самі “аморти”.
На конструкцію бігфутів вплинуло… кіно. Після появи у голлівудській комедії їх почали запрошувати на шоу, які вимагали нових технічних рішень
Відповідно, набували все більшої потужності двигуни, а трансмісії – більшої міцності. Якщо на Bigfoot 1 був “скромний”, хоч і не рідний, V8 об’ємом 7,5 л, то на його нащадках врешті-решт стали нормою не лише мотори з компресором потужністю понад 1000 коней, а й 9-літрові турбо-“вісімки” з віддачею до 1500 к.с. Такі параметри спочатку потягнули за собою проблеми з трансмісією, але цю проблему вирішили, причому надміцні коробки залишилися “автоматами”.
Читайте також: Як прокачати “Моргуновку”: тюнінг мотоколяски С3-А
В деяких випадках ці силові агрегати будують спеціально, беручи за основу вузли вантажівок, в деяких запозичують у популярних в Америці драгстерів – машин для гонок на чверть милі. Великі потужність та обертовий момент пояснюються потребою розкручувати велетенські колеса-котки, які по суті є чотирма маховиками. Причому робити це необхідно миттєво, адже для стрибків та сальто потрібна швидкість, для набору якої простір на шоу-майданчику обмежений.
Шини для монстр-траків застосовують або від сільгосптехніки, або від армійських спецмашин. Диски власні, особливої міцності
Показово, що двигуни у нинішніх монстр-траків для шоу переїхали в центр колісної бази. Це зубумовлено специфікою найбільш видовищних трюків, коли багатотонний монстр перекидається у повітрі й знову стає на колеса. Розраховувати виконання такого номеру простіше, коли центр ваги розташовано у центрі бази машини. А ось на бігфутах, які створюють аматори для приватних “покатушок”, силовий агрегат залишається під капотом спереду, оскільки сальто на них не виконують.
Нарешті, колеса. На певному етапі бігфут-еволюції вони сягнули трьох метрів у діаметрі. Але врешті-решт на типових екземплярах зберіглася більш зручна для трюків розмірність, наприклад 66″x43″x25″ (1676 мм x 1092 мм x 635 мм). Більшість машин мають високий профіль шин для додаткового пом’якшення поштовхів при приземленні та зіткненнях зі штучними перешкодами. Адже керує цим апаратом, який стрибає та перекидається через себе, жива, хоч і високооплачувана, людина, організм якої має ліміт перенавантажень.
Після такого польоту довгохідна підвіска має забезпечити на лише видовищне, але й безпечне для водія приземлення.
Останніми роками конструкція монстр-траків для шоу не зазнавала революційних змін, але розвиток відбувається у вдосконаленні, так би мовити, водійської майстерності пілотів. Переконатися у цьому можна буде під час великої вистави, яка має відбутися у кількох містах України в травні-липні поточного року.