Цей мотоцикл суттєво відрізняється від усього, що народжувалося коли-небудь у КБ київського мотозаводу. Це був проект серійної моделі, хоча знайшлися вагомі причини, щоб він залишився лише прототипом.

Щось робити з продукцією КМЗ треба було давно: мотоцикли М-750 кількох майже однакових модифікацій конструктивно були недалекі від довоєнного М-72, який у свою чергу був аналогом німецького опозитника BMW-R71 (1938 р.).

Новий обвіс перетворив важкого МТ на такого собі стилягу, хочай усі прояви брутальної сутності сховати не вдалося

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китайці підробляють важкі мотоцикли М-72 “Дніпро”

Власно, конструкторське бюро заводу постійно працювало над оновленням продукції, але 1966-го року модернізація мала бути найбільш радикальною. За такої нагоди новинка, яка за заводською нумерацією отримала індекс МТ-8, також уперше була нагороджена власним ім’ям “Дніпро-1”.

Перш за все, для перспективного байка підготували новий опозитний двигун МТ801 – з горішніми клапанами, новими циліндрами, колінвалом та системою змащування, 32 к.с. потужності та об’ємом 650 см куб. Екіпажна частина в цілому залишилася від моделі “діючої” на 1966 рік серійної моделі К750М, але гальма заднього колеса і коляски зробили з гідравлічним приводом. У 4-ступінчастій МКП з’явилася задня передача.

Крім радикально оновленої зовнішності МТ-8 мав отримати власне ім’я “Дніпро-1” та новий 650-кубовий двигун на 32 к.с.

А зовні МТ-8 мав бути зовсім незвичним. Оформлення екстер’єру виконали у модному для того періоду стилі, із розвиненими капотами, що закривали більшу частину екіпажної частини. Свій обтічник отримала навіть труба керма, як це було прийнято для моторолерів. Але першим впадав в око масивний модуль, що об’єднував фару із паливним баком. Це також нагадувало моторолери, але в ті ж роки подібний стайлінг розвивали деякі інші мотовиробники, наприклад, польський SHL, а ще раніше – східно-німецький MZ у своїй лінійці ES кінця 1960-х років.

Дизайнерський мотив із перетіканням форм бака у корпус фари та закритою боковиною в ті роки обігравався не лише киянами: MZ ES250, SHL Gazela та Jawa 50

Вітрове скло у сполученні із профільованими захисними щитками ніг створювало для водія комфортну зону аеродинамічної тіні, з чим у радянських “опозитів” завжди були проблеми. Між тим, дана обставина для МТ-8 набувала нового значення, оскільки новий двигун дозволяв важкому транспортному засобу (340 кг) розганятися до 110 км/год.

Певно, стильний обвіс “Дніпра-1” погіршив його геометричну прохідність. Між тим головним споживачем важкого мотоцикла був мешканець села

Зовсім іншим став і боковий причіп. Він більше не був сталевим човником для розміщення кулеметника із військовим спорядженням, а перетворився на цілком прийнятним у стилістичному плані витвором. Запасне колесо тепер не нагромаджується зверху коляски, а сховане під нею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові мотоцикли: для чого “Дніпру” повний привід

На дослідному виробництві заводу зробили 12 екземплярів МТ-8 “Дніпро-1”, як пройшли всебічні випробування, але в серію мотоцикл пішов в іншому вигляді. Масове виготовлення нового бака, крил та облицювання вимагало виготовлення шампового оснащення. Коштів на це ніхто не виділив, і наступною моделлю КМЗ став мотоцикл у колишній, довоєнній стилістиці, він залишився у вітчизняній мотоісторії власне, не як МТ-8, а як К-650.

Врешті-решт МТ-8 став таким. В серію пішов мотоцикл без зміни стилістики і під назвою К-650

Чесно кажучи, тих, хто приймав рішення щодо фінансування нового дизайну для мотоцикла МТ, можна зрозуміти. З раціональної точки зору наділяти його новим обличчям сенсу не було. Адже для населення будь-яка з двох марок важких мотоциклів (що київські, що ірбітські) був жаданою мрією незалежно від дизайну. В деякі періоди черги на “Дніпри” і “Урали” розтягувалися на багато років, і новий дизайн на їх скорочення ніяк би не вплинув, швидше навпаки.

А в армії, куди відправлялася частина випуску мотоциклів (і куди за мобілізацією мали піти всі приватні МТ і ІМЗ), громіздке стильне облицювання взагалі б тільки заважало. Не доводилося розраховувати мотовиробникам і на імпорт, адже крім оновленого стилю, “Дніпрам” потрібне було б і радикальне технічне оновлення – а про нього тоді не йшлося.

Як на 1966 рік дизайн важкого мотоцикла “Дніпро-1” був гостромодним. Але у вітчизняних умовах це не було вирішальним фактором для постановки на конвеєр

Тому і залишився МТ зовні в цілому таким, яким був задуманий його творцями наприкінці 1930-х. До речі, колишній двійник нашого МТ – ірбітський “Урал” – сьогодні має певний успіх за кордоном саме завдяки своїй передвоєнній стилістиці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двоколісна еліта: ескортні мотоцикли “Дніпро”