У технічному музеї “Машини часу” (м. Дніпро), який зміг налагодити роботу навіть в умовах блекауту, відкрили нову експозицію: “Ви це можете”. Портал “Авто 24” підготував огляд нової експозиції, яка складається з саморобних транспортних засобів.

Музей “Машини часу” часто влаштовує тимчасові експозиції, і навіть проводить майстер-класи. Цього разу тема – саморобні конструкції різного призначення, аж до самогоноваріння.

Читайте також: Саморобка з коляски: квадроцикл з комфортом

Пошукова команда “Машин часу” на чолі з його засновником та директором Михайлом Прудниковим планомірно поповнювала фонди й паралельно займалася їх реставрацією. Нарешті настав день, коли роботи над кількома екземплярами унікальної техніки завершилися. Ми зробили короткий огляд найцікавіших зразків.

Амфібія “Муравей”

Без жодних перебільшень – це справжня амфібія, яку побудував у 1975 році електрик з м. Ізюм Григорій Шкарупа. Машина повна незвичних навіть серед аматорів “Сам-авто” технічних рішень: у неї металевий кузов з легкого дюралюмінію, дві послідовно розташованих коробки передач та повністю незалежна підвіска.

Машину приводить у дію 26-сильний опозитний двигун мотоцикла КМЗ К-750, використана його ж коробка передач та трансмісія мотоцикла ІЖ-56. Ходова частина – від мотоколяски С3-А, торсіонна спереду і ззаду.

За спогадами нащадків конструктора цього “Мураша”, машина активно експлуатувалася за призначенням: на риболовлі та полюванні. (Всі фото у статті – музею “Машини часу”)

“Балтика”

Цей поважний седан побудував мешканець тодішнього Дніпропетровська Віталій Васюченко, за фахом інженер-корабел, в 1978 г. В конструкції кузова використані несучі елементи “Волги” ГАЗ-21 та її 2,5-літровий двигун, трансмісія, а також передня підвіска. Ресорний задній міст теж ”волговський”, але від ГАЗ-24, від неї ж лобове та заднє скло. Кузов загалом склопластиковий, його виклеювали в матрицях, але двері в зборі запозичені в “Жигулів”.

Читайте також: Українська амфібія “Муравей”: забутий раритет

А чому “Балтика”, якщо машину побудували на Набережній Перемоги у Дніпрі? Це край, з яким у автора проєкту та його дружини пов’язані найкращі спогади, де народилася їхня сім’я та пройшли молоді роки життя.

П’ять років тому “Балтику” музею “Машини часу” подарувала дружина конструктора Галина Васюченко. До того 12 років автомобіль простояв у гаражі.

Цікаво, що розбираючись з історією цієї машини, працівники музею натрапили на її майже двійник – теж саморобку з дуже схожим екстер’єром. “Авто 24” вже знає, про що йдеться, але цю цікаву історію ми розповімо наступного разу.

Паротяг Су

Взагалі діючий паротяг у так званому садовому масштабі 1:5 – захоплення, не властиве для радянських громадян. Але професійний залізничник, мешканець тодішнього Дніпропетровська Анатолій Іванович Філіпенко спорудив такий власними силами. Довжина цієї ходової моделі Су – майже 3 метри, і в цеху підприємства, де її реставрували, цю іграшку пересували мостовим підйомним краном. Відреставрований паротяг разом з заново відтвореним базовим (експозиційним) столом у музеї називають головним експонатом виставки “Ви це можете”.

Діючий паротяг серії Су у масштабі 1:5 мешканець Дніпра сконструював і втілив у метал власними силами.

Лосеня

Автор цього автомобіля назвав його “Лосьонок” – тому що самого його звали Іван Лук’янович Лось. Взагалі “Лосенят” у нього було чотири, і цей – останній з них, побудований в середині 1980-х років. Конструктор працював у космічному КБ “Південне” ім. М. Янгеля, і мав чималий інженерний досвід. Йому було цікаво створити машину з незвичними споживчими якостями, на базі серійної масової автівки та в її габаритах. Вийшов компактвен з просторим, світлим салоном, в основі якого – агрегати “Запорожця”.

Автомобіль “Лосьонок” мав мінімум стандартних деталей, навіть диски коліс були штучного виготовлення.

Але деталей фабричного виробництва було мінімум, крім силового агрегата несаморобними було лише ті вузли, які наказували використовувати офіційні Правила конструювання саморобних автомобілів. В оригінальний спосіб автор проєкту вирішив традиційну проблему компактних автомобілів – двері й алгоритм посадки в салон. Для посадки на передні сидіння відкриваються невеликі двері та відкидається лобове скло. Двері для задніх пасажирів зсувні та захоплюють дах, тобто людина в машину не сідає, а заходить у повний зріст.

У нашому огляді ми охопили лише частину експозиції “Ви це можете”. В її рамках у дніпровському музеї “Машини часу” ми бачили як мінімум ще два-три експонати, гідні окремої розповіді. Далі буде...

Читайте також: Саморобна амфібія з Кривого Рогу: плаваючий “Кадомобіль”