Як виглядає найшвидший МТ “Дніпро” у світі, який розганяється до 224 км/год

Київський мотозавод проектував і будував мотоцикли для різних дисциплін: кросу, “шестиденок”-ендуро і шосейно-кільцевих перегонів. Так сталося, що саме про останні ми знаємо дуже мало, адже повноцінна траса для них була лише в столиці, і для мешканців інших регіонів України ці видовищні змагання були менш доступними, аніж, скажімо, мотокрос. Між тим, машини для “кільця” на КМЗ будували дуже цікаві.

Гоночні боліди ”Дніпро СШ15” втілювали у себе все найкраще, чого досягли за роки розвитку конструкції Київського мотозаводу.

Читайте також: Від “Киянина” до “Дніпра” – перший і останній мотоцикли КМЗ

“Дніпро – СШ15” (1981 р.)

Моделей з індексом СШ-15 фактично було дві – зразки 1981-го і 1985-го років. Їх помилково називають 500-кубовою і 750-кубовою, хоча насправді мотори в них були близького об’єму - 494 куб.см та 513 куб.см., просто виступали вони відповідно у класах “До 500 куб. см” і “до 750 куб.см”. Відрізнялися СШ15 двох поколінь не лише двигунами.

Вся конструкція “Дніпро–СШ15” прикрита обтічником зі склопластику – необхідна річ для транспортного засобу, який розвиває 216 км/год.

Київські конструктори йшли у ногу з часом – вже у СШ15 першої генерації були всі основні новації, які мали на початок 1980-х його суперники. На той час мотоцикли з коляскою для шосейно-кільцевих перегонів вже були схожі не стільки на мотоцикли, скільки на триколісні гоночні автомобілі. Зварна рама цього “Дніпра” була єдина для мотоцикла і коляски. Але на відміну від інших конструкцій КМЗ, двигун на ній був розташований на “своєму” місці, в рамі власне мотоцикла.

Колеса використовувалися аж ніяк не мотоциклетні, це були легкосплавні диски зі спеціальними шинами НИИШП 6-10”. Підвіска правого колеса була жорсткою, решта два мали важелі та традиційні для мотоциклів пружинно-гідравлічні амортизатори.

Гальма гідравлічні, на передньому колесі два диски: один діє у контурі ручного гальма (важіль на кермі), а другий – від ножного приводу (педаль праворуч).

Паливний бак (32 л) був фактично підлогою коляски, всередині його є кілька перегородок, щоб у поворотах паливо не відливалося від паливозабірника.

Надзвичайно цікавим був двигун. Згідно з тенденціями того часу, він двотактний, і в цьому є сенс, адже такий цикл роботи дає більшу літрову потужність.

Читайте також: Українська мотоциклетна легенда: модель “Дніпро Соло”

Мотор має 4 циліндри, золотниковий розподіл робочої суміші на впуску, водяне охолодження та горизонтальне розташування циліндрів. Тобто фактично це теж опозитник, звичний для всіх мотоциклів КМЗ. Мотор цей, між іншим, був побудований на базі вдалого човнового двигуна “Ветерок” ГЛМ – 4, який використовувався на гоночних глісерах.

Двигун на гоночному “Дніпрі” останніх поколінь був спеціальний – високообертовий двотактний 4-циліндровий опозитник.

Перероблений для мотоспорту двигун кияни вперше використали ще на попередній моделі “Дніпро–СШ500”, але на СШ15 він розвивав на 12 “конячок” більше – 92 к.с., набираючи при цьому 10800 об/хв. Запалювання було виключно від акумулятора (від важкого генератора відмовилися), чотири карбюратори – новітні на той час вітчизняні К62. Водяний радіатор кріпився у правій передній частині коляски. Вихлопні труби розміщені так, щоб колясочник не торкався їх під час своїх еволюцій на віражах.

Коробка передач була також оригінальною, з підсиленими валами та шестернями. МКП мала шість передач і зірочку на вторинному валу – завод відмовився від традиційного карданного валу і використовував для передачі обертового моменту на заднє колесо ланцюг.

Партнер проєкту Авто24

Wolf Oil Corporation має власну команду досліджень і розробок, лабораторії та виробництво мастильних матеріалів для автомобілів у Бельгії. Тому всі процеси виготовлення олив проходять постійний контроль і сертифіковані за стандартами ISO. Це виключає можливість підробок та появи у продажу неякісної продукції у всіх країнах, де представлений бренд Wolf Lubricants.

“Дніпро–СШ15” (1985 р.)

Друга версія мотоцикла СШ15 стала вінцем еволюції гоночних байків київського виробництва. Незважаючи на той самий індекс, це була фактично зовсім інша машина: нова екіпажна частина, новий двигун, новий пластиковий обтічник.

Гоночний мотоцикл з коляскою “Дніпро-СШ15” проектувався для участі у внутрішньосоюзних та міжнародних змаганнях. Мотоцикл виправдав надії.

Двигун форсували, допрацювавши систему охолодження, тракти продувки та випуску; діаметр циліндрів став на 1 мм більше. Тобто мотор після переробки збільшив робочий об’єм до 513 куб.см., до 12000 об/хв виросли його оберти, а разом з ними і потужність – до 104 к.с.

Використані карбюратори Jikov з дифузором 34 мм і більш продуктивний бензонсос від “Волги” ГАЗ-24 (на першому моторі був “вазівський” насос).

Усю ходову СШ15 1985 р. переробили, ліві колеса підвісили на важелях консольно, амортизатори отримали додатково пневмокомпенсатори.

Колісні диски на цьому мотоциклі були складені з двох частині, на болтах, передача на ведуче колесо теж ланцюгом, але тепер вона двоступенева. Пластиковий обтічник покращив аеродинаміку боліда, плюс сидіння (а швидше сказати – ложемент) пілота стало більш зручним.

Як не дивно, екземпляр останнього спортбайка КМЗ дожив до наших днів. Два роки тому його відреставрували, тепер він зберігається у приватній колекції.

Загалом “Дніпро-СШ15” в обох поколіннях записав на свій рахунок кілька рекордів трас, кілька перших місць у радянських чемпіонатах та подіуми у міжнародних змаганнях. Останній з екземплярів мотоцикла СШ15 завод передав на Навчально-спортивну базу ЦК ДТСААФ України для виступів у змаганнях. Схоже, це саме той екземпляр 1985 р. класу 750 куб. см, що зберігся до наших днів і позаминулого року пройшов повну реставрацію. Зараз мотоцикл зберігається в одній з українських приватних колекцій.

Читайте також: За кордон: як готують на експорт мотоцикли “Дніпро”