Вибір вживаної Nissan Tiida потребує чіткого розуміння поставлених перед нею задач. Для декого Tiida може стати ідеальним транспортним засобом, а для інших її експлуатація буде проблематичною.
Nissan Tiida (C11) випускався японським виробником Nissan з 2004 по до 2018 року. Перше покоління Tiida можна вважати надійним та недорогим в експлуатації автомобілем, але є деякі моменти, які вимагають уваги як у момент покупки, так і під час експлуатації.
Читайте також: Nissan готує електричний Micra
Tiida першого покоління випускалась у двох типах кузова: хетчбек та седан. Моторну лінійку моделі складають виключно чотирициліндрові двигуни, які агрегатуються на вибір з п'яти або шестиступеневою «механікою», чотирьохдіапазонним «автоматом» або з варіатором. Це три бензинові двигуни 1,5 (HR15DE), 1,6 (HR16DE) і 1,8 (HR18DE), а також дизель 1,5 (K9K-1.5).
У 2010 році модель трохи оновили, додавши до гами кольорів кузова пару нових відтінків, накладні пороги, нові фальшрадиаторні ґрати та ковпаки коліс. Після рестайлінгу в машині також з'явилися інші матеріали обробки салону і мультимедійна система Nissan Connect з вбудованою навігацією.
Седани та хетчбеки мають відносно стійкий до корозії кузов. Проблеми виникають, лише якщо автомобіль був неякісно відновлений після ДТП. Якщо колишні власники Nissan Tiida часто їздили по дорогах, вкритих гравієм, можливі проблеми з передньою частиною порогів та задніми арками. Побите камінцями лакофарбове покриття не змозі захистити деталі кузова від корозії в цих місцях.
Днище, у більшості випадків не знищено корозією, але пристойний вік на деяких екземплярах вже дає про себе знати. Звісно, якщо автомобіль піддавався додатковій антикорозійній обробці, це буде перевагою. Але у випадку з Nissan Tiida це не обов’язкова процедура.
Дизельні двигуни офіційно на український ринок не поставлялись, а завезених з Європи автомобілів з таким силовим агрегатом небагато. Бензинові двигуни найбільш поширені, і велика частина з них переобладнана для роботи на газу.
Основна проблема бензинових двигунів – відсутність гідравлічних компенсаторів теплових зазорів клапанів. Вони регулюються шайбами. При роботі на бензині їх бажано регулювати хоча б раз в 100 тисяч кілометрів пробігу. Якщо автомобіль експлуатується на газу, цей інтервал потрібно зменшити принаймні удвічі.
Читайте також: Nissan розпродує автомобілі зі знижкою 10-15%: які саме і де
Несвоєчасне регулювання клапанів призводить до швидкого прогоряння випускних клапанів. Якщо це сталось, потрібен дорогий та досить тривалий ремонт двигуна. Ціни на таку роботу на столичних СТО коливаються від 150 до 250 доларів. Приблизно стільки ж доведеться витрати на запчастини.
У всіх бензинових двигунів привод ГРМ за допомогою ланцюга. Ресурс ланцюга близько 200-250 тисяч кілометрів; при його заміні також міняються натягувач та напрямні. Комплект коштує від 100 доларів і вище.
Механічні коробки передач особливого клопоту не доставляють. Іноді трапляються проблеми з кулісою і хід важеля стає надто великим. Вирішується ця проблема досить легко – заміною пластикових втулок, які коштують 10-15 доларів.
Зчеплення служить близько 100-150 тисяч кілометрів і коштує 80-120 доларів за комплект. При його ремонті краще замінити і гідравлічний підшипник зчеплення (40-60 доларів). При другій заміні зчеплення, після 200-300 тисяч кілометрів пробігу, може знадобитись заміна двохмасового маховика, який коштує від 400 доларів.
Читайте також: Вживаний BMW X3 G01: що в ньому найчастіше ламається
Автоматичні коробки досить надійні за умови своєчасного обслуговування та помірного режиму експлуатації. «Вбити» автоматичну коробку можна лише, довго буксуючи у снігу або піску. Також коробка Nissan Tiida не любить динамічного драйву на холодну.
Обслуговувати автомат потрібно раз у 60 тисяч кілометрів. Заміна мастила та фільтра є обов’язковою процедурою на таких пробігах. Звісно, бажано робити повну заміну, але виробник регламентує часткову. Обидва варіанти є прийнятними, тож якщо притримуватись регламенту, «автомат» без жодних проблем прослужить 300 тисяч кілометрів і більше.
Варіаторна трансмісія менш надійна. Віку їй вкорочують різкі прискорення, буксування у снігу або піску та буксирування причепів або інших авто. При нормальній експлуатації після 150-200 тисяч в ній, як правило, потрібно міняти ремінь варіатора. Процедура недешева і загалом може обійтись 600-800 доларів.
Передня підвіска має просту конструкцію та не вимагає багато уваги. Близько 80-100 тисяч кілометрів служать передні амортизатори (від 120 доларів за пару). На пробігу понад 150-180 тисяч кілометрів іноді лопаються передні пружини, які коштують по 50-100 доларів за пару. Приблизно стільки ж при адекватній експлуатації ходять передні гальмівні диски, за пару яких продавці просять 60-80 доларів.
Читайте також: Найпопулярніші вживані авто України: рейтинг
У важелях передньої підвіски сайлетблоки та кульові опори можна міняти окремо, але самі важелі коштують не дуже дорого, близько 50 доларів за штуку. Живуть вони близько 80 тисяч кілометрів. Приблизно такий же ресурс у рульових наконечників та рульових тяг, які коштують 15-20 доларів. При пробігу за 200 тисяч можуть вийти з ладу сайлетблоки підрамника, які коштують 40-80 доларів.
Найменший ресурс, 30-40 тисяч км, у стійок та втулок стабілізатора. Одна стійка коштує 10-20 доларів. Втулки стабілізатора – ще дешевші.
У задній підвісці після 150-200 тисяч кілометрів просідають пружини підвіски (40-80 доларів за пару). Трохи раніше можуть вийти з ладу амортизатори, які коштують від 50 до 150 доларів з пару. Більшість версій мали задні барабанні гальма, у яких колодки живуть понад 150 тисяч кілометрів, за умови адекватного користування стоянковим гальмом.
Іноді, при пробігу понад 150 тисяч, виходить з ладу карданчик рульового валу. Лікується це заміною хрестовини, яка коштує близько 10 доларів. Рульова рейка може потребувати реставрації після 200-250 тисяч кілометрів пробігу.
Читайте також: Tesla Model 3 стала найпопулярнішим вживаним авто в Україні
Характерних болячок у електричній частині немає. Зрідка трапляються проблеми з імобілайзером, кнопками склопідйомників, роз’ємами у задніх ліхтарях, стартером, паливним насосом та звуковим сигналом. Проте жодну з них не можна назвати системною.
Вживану Nissan Tiida можна розглядати як недорогий сімейний автомобіль, утримання якого не буде болючим для бюджету. З іншого боку, важко рекомендувати Tiida у якості робочого автомобіля для таксі, кур’єрів або інших завдань, які вимагають великого пробігу. Бензинові версії не дуже люблять переобладнання на ГБО, а експлуатація на бензині для таких завдань зазвичай є накладною.