Автобуси "Київ" були прадідусями сучасних маршруток - адже могли перевозити стільки ж пасажирів, як і сучасні "Богдани".

Столиця України завжди мала потужну промисловість, в різні роки тут випускали літаки “Ан”, екскаватори “Червоний екскаватор”, мотоцикли “Дніпро”, тролейвози КТГ, тролейбуси “Авіант” та “Київ”… Але про автобуси однойменного бренду, погодьтесь, дотепер мало хто чув. Між тим, їх було випущено декілька штук, хоча взагалі-то розроблялися вони для серійного виробництва.

Рання версія автобусу “Київ” виробництва 1-го КАРЗу: дах без вікон, лобове скло з 2-х, а не 4-х частин, власне облицювання передка.

Розробляли та складали автобуси “Київ” з 1958 року на столичному авторемонтному заводі №1 – найстаршому з усіх київських авторемів. Практика випуску тієї чи іншої техніки на регіональних авторемонтних заводах за радянських часів була доволі поширена.

Читайте також: Невідомі ЛАЗи: 5 незвичних автобусів і не тільки

Річ у тому, що при наймасовішому у світі випуску стандартних вантажівок в країні постійно відчувався дефіцит більш-менш спеціалізованої техніки. Тому, зокрема, автобуси та мікроавтобуси різних класів вироблялися на кількох невеликих підприємствах у різних містах. За основу брали шасі серійних вантажівок ГАЗ-51, ГАЗ-52 і ГАЗ-53 або агрегати легкових машин “Москвич” та “Волга”.

Наш колега Леонід Дмитрович Гоголєв зробив цей кадр у 1960 р. На фото – непарна сторона вул. Прорізної неподалік Хрещатика.

Яким був автобус марки “Київ”

За нинішніми мірками “Київ” можна порівняти з “Богданами” – всередині можна нарахувати не менше 22 сидячих місць. Швидше за все, в цілому київська конструкція аналогічна ризькому автобусу РАФ-251, який був доволі поширений наприкінці 1950-х – початку 1960-х років. Автобус використовував шасі “газона”, його ж рядний 6-циліндровий двигун у 70 к.с. та 4-ступеневу коробку передач без синхронізаторів.

На фото з книги “Отечественные автобусы и троллейбусы” (С. Канунніков, М. Шелепенков, 2013 р.) – два інші екземпляри автобусу “Київ”

Каркас кузова за автобусними традиціями першої третини ХХ століття робили дерев’яним, зовнішня оббивка була металева. Свіжим рішенням для того часу було вагонне компонування – окремого капоту спереду не було, двигун розташовувався під дахом праворуч від водія.

Особливості київського автобуса

Від прибалтійського аналога українська машина відрізнялася більш передовим дизайном, точніше, зручнішим для пасажирів салоном. Бокові скати даху мали вікна, вони пропускали до салону більше світла, а головне, вони покращували оглядовість, особливо для пасажирів, які сиділи в глибині салону.

Читайте також: 85 років на дорозі: киянин прослідкував історію свого Opel 6

По наявних фото можна зрозуміти, що всі київські машини відрізняються одна від одної. Закриті та відкриті колісні арки, три види лобового скла, кілька варіантів облицювання передка, дахи різної форми, у тому числі без вікон у бокових скатах.

Взірцем стайлінгу автобус “Київ” не був, але технології авторемонтного заводу не дозволяли виробляти витвори дизайнерського мистецтва.

Де поділися унікальні автобуси “Київ”

Точних даних немає, але судячи з усього, починаючи з 1958 року було зроблено як мінімум чотири автобуси “Київ”. Три з них працювали в українській столиці в якості екскурсійних. Подальша доля цих унікальних автобусів невідома, але з досвіду експлуатації аналогічних машин у той період можна припустити, що всі вони цілком могли працювати за призначенням аж до початку 1970-х. Екскурсійний режим вулицями великого міста, на відміну від роботи на маршруті, щадний для рухомого складу.

Ризький автобус РАФ-251 (1954 – 1959 рр.) був прототипом для українського автобуса “Київ”, але наша машина мала кілька прогресивних елементів екстер’єру.

Підтримувати в порядку ходову частину та силовий агрегат можна було хоч півстоліття – завдяки розвинутій мережі авторемонтних заводів. Адже той самий виробник “Києва” – 1-й КАРЗ – був створений у 1932 році спеціально для промислового ремонту техніки ГАЗ. Але ресурс автобусів тієї пори обмежувався віком дерев'яного каркаса кузова. Він розсихався, починав хилитатись, і врешті решт виходив з ладу, при тому, що ефективних технологій ремонту таких конструкцій не існує.

Проте, не можна виключати, що одного разу хтось зі столичних збирачів ретро-техніки натрапить на покинутий екземпляр унікального київського автобуса, щоб поповнити ним експозицію одного з українських музеїв.

Читайте також: Чому автомобілі КрАЗ чудово підходять для армії