Чи завжди автомобілю потрібен повний привід на бездоріжжі

Абсолютна більшість позашляховиків та кросоверів з трансмісією 4х4 мають версію з однією ведучою віссю. Такий спрощений варіант дешевше на кілька тисяч доларів, тож багатьох цікавить, чи варто переплачувати?

Крім того, є чимало дуже цікавих моделей кросоверів, затаврованих статусом “паркетників”, які повного приводу так і не отримали. Чи можна купувати такий для поїздок там, де немає асфальту?

Повний привід не є запорукою успішного подолання бездоріжжя. Машині потрібні ще деякі атрибути справжнього “проходимця”.

Відразу скажемо: однозначної відповіді на ці питання тут ви не знайдете. Але “Авто 24” розповість про формат володіння й особливості експлуатації, коли пересічний власник зможе обходитися моноприводом за межами міста і навіть за межами автошляхів.

Читайте також: Який буває повний привід в авто: основні типи 4х4

Що вважати бездоріжжям

По-перше, багато залежить від того, що вважати бездоріжжям.

• Суха місцевість, навіть буквально без дороги, але з твердою поверхнею, в яку не провалюється (чи майже не провалюється) нога людини. Повний привід тут не обов’язковий.
• Колії, промоїни, пагорби на сухому грунті. Якщо рухатися по нерівній, але сухій місцевості без зупинок та невмотивованих гальмувань та прискорень, ризик полягатиме лише у контакті з поверхнею бамперів, порогів та агрегатів під низом машини. За умови правильної поведінки водія режим трансмісії 4х4 тут необов’язковий.
• Мокрий грунт, сухий пісок, путівець після давнього невеликого дощу. Тут є небезпека загрузнути колесами та забуксувати у найбільш мокрих місцях. Тож за наявності повного приводу його варто увімкнути заздалегідь. Якщо режиму 4х4 немає, треба їхати максимально рівно, без зупинок і без зміни швидкості, не даючи колесам буксувати. Коротше, повний привід тут не завадить – але він не обов'язковий.
• Мокрий грунт на пагорбах. Найменший підйом принципово знижує шанси на подолання мокрої грунтової дороги або розкислого лугу. Ведучі колеса не загрузатимуть, але буксуватимуть і машина буде зупинятись, зсуватись вниз, у тому числі й боком. Для авто без режиму 4х4 дуже скрутна ситуація.

Читайте також: Жаданий 4х4: як їздити на повному приводі

• Бруд, рідкий бруд, насичений водою в’язкий грунт, які заповнюють колії на тривалих ділянках або утворюють великі калюжі. Тут є велика імовірність загрузнути якщо не одним, то іншим колесом. Хоч на моноприводі, хоч на повному, треба їхати “на рівному газі”, без перемикань передач, зупинок і зайвих рухів кермом. Тут привід на всі колеса необхідний. Якщо його немає, пробуйте проходити такі ділянки з розгону.

Знаючи приблизно, до якої категорії відноситься місцевість, де буде експлуатуватися ваша машина, можна приймати рішення щодо необхідності у повному приводі.

Довгі ділянки насиченого водою багна не можна подолати без повного приводу і спеціальної гуми для бруду (типу M+S).

Без 4х4: що покращує прохідність

Незалежно від наявності чи відсутності повнопривідного режиму трансмісії, є чинники, які суттєво підвищують прохідність автомобіля на пересіченій місцевості та бездоріжжі. Причому деякі з цих характеристик власник машини може поліпшити власними силами. Це тим більше важливо, якщо ведуча лише одна вісь.

• Геометрія. Колісна база, кліренс, передній та задній звіси. Щоб машина не чіплялася за грунт кузовом та бамперами, кліренс має бути вище, база коротше, звиси кузову – якомога меншими. Майте на увазі, що штучне збільшення кліренсу одночасно розв'язує проблему надто великих звисів.
• Шини. Навіть найдосконаліша позашляхова трансмісія і зразкові геометричні дані не допоможуть машині у багні, якщо вона взута у звичайні шосейні шини. Відповідно, гума для багна (Mud+Snow) з грубою нарізкою протектора на ведучих колесах значно покращує прохідність монопривідної машини.
• Характеристики двигуна. Краще почувається на важких дорогах машина з двигуном, який має максимум обертового моменту на низьких обертах. Адже у багнюці більше шансів не забуксувати у того авто, двигун якого крутиться неквапливо, не провокуючи ведучі колеса на пробуксовку. Наприклад, ЛуАЗ мав мотори потужністю лише 30 – 40 к.с., але отримав славу видатного “проходимця” серед іншого завдяки моменту 5,3 - 7,6 кгс/м при невисоких обертах – 2700 об.хв.
• Трансмісія. Потрібна якомога коротша перша передача – вона замінюватиме знижену, як, наприклад, це зроблено у тієї ж “Волині” та Renault Duster. Є ще одна, маловідома тепер обставина, що позитивно впливала на успіх машини у багнюці та снігу – близькість першої та задньої передач у схемі перемикання коробки. Така була, наприклад, у таких легендарних підкорювачів бездоріжжя, як Willys MB та ЗіЛ-157. З першої на задню і назад у них можна перемикатися рухом важеля по одній лінії, без затримок. Це потрібно для швидкого виїзду з багна методом розкачування.

Коли доводиться часто буксувати, допоможе схема перемикання передач з розташованими поряд першою і задньою (на фото засновник жанру Willys MB).

Залишилося додати, що за нинішніми трендами у класі повнопривідних кросоверів режим 4х4 дуже часто нічого на практиці не дає – хіба що допоможе виїхати з засніженої парковки до приїзду комунальників. Чому так – тема окремої розмови, але якщо у двох словах, справа в особливостях схеми підключення другого ведучого мосту. Тобто у випадку з кожною повнопривідною моделлю треба розбиратися окремо – наскільки ефективним на практиці є її режим 4х4.

Рекомендація Авто24

Крім відповідних технічних характеристик, автомобілю для успішного руху поганими шляхами потрібне вміння з боку водія. Деякі дії (наприклад, реакція на перші ознаки початку буксування) повинні бути просто миттєвими. Тому так важливо мати стійкі навички керування машиною на кожному виді покриттів. А значить – тренування у швидкому поводженні з органами управління, отримання досвіду на місцевості, тренування, у конкретних проблемних ситуаціях.

Читайте також: ”Таврія 4х4 Дакар” або “Апельсин” для ралі