Один зі стійких стереотипів щодо культового українського автомобіля: у ”Запорожця” двигун ззаду. І це правда, тому що так було протягом усіх 36 років виробництва “горбатих”  і “вухатих”. Між тим, ще на половині цього періоду все могло радикально помінятися.

Серед чималого числа версій і модифікацій “Запорожців”, виявляється, були передньопривідні варіанти. Причому ці машини були прораховані дуже грунтовно, вони проходили випробування і позитивні висновки експертів. Чому ж їх так і не поставили на конвеєр?

“Запорожець” з переднім приводом зовні залишився таким, як задньомоторний ЗАЗ-966. ВІдмінності: заглушені повітрозабірники, прямокутні фари і решітка між ними.

В середині 1960-х років у колах провідних вітчизняних автомобільних конструкторів розпочалися, як тепер кажуть, розбрід і хитання. У світі на той час з’явилися кілька масових революційних автомобілів з переднім приводом – таких як Austin Mini, Renault 4 – і кілька наших науковців просто захворіли на них.

Читайте також: Як влаштований “Запорожець”

В 1964 році у науковому інституті НАМІ відкрилося відразу кілька проєктів передньопривідних малолітражок. У кількох з них використовувалися кузови новітнього на той час ЗАЗ-966. А одним з напрямків взагалі було перевести існуючі серійні машини на передній привід.

Але відразу два проєкти переднього приводу на базі “Запорожців” були зроблені в рамках іншого напрямку: Запорізький автозавод та Мелітопольський моторний завод у 1967 році замовили інституту НАМІ дослідження на тему вибору конструктивної схеми перспективної моделі для випуску на ЗАЗі.

“Вухатий” ЗАЗ з переднім приводом

Природньо, що кілька експериментальних зразків побудували на основі кузова ЗАЗ-966. Це були дві машини – НАМІ-0137 та НАМІ-0137А. І влаштовані вони були дуже цікаво.

Ескіз з плану поетапної модернізації продукції ЗАЗу. Фактично це НАМІ-0137А зі стандартним двигуном V4 повітряного охолодження і переднім приводом.

Обидві машини мали переднє розташування двигуна – під переднім капотом, точніше – у передньому звисі. За основу силового агрегату науковці НАМІ запропонували взяти той самий 0,887-літровий МеМЗ-966 базовою потужністю 30 к.с. Його головною перевагою була V-подібна компоновка – мотор був коротким. Тому він міг поміститися під капотом поперечно, та ще й з послідовним розташуванням коробки передач!

Читайте також: Двомоторні “Запорожці”: що це було

Щобільше, на НАМІ-0137 спереду стояв дослідний двигун – той самий V-подібний, але з водяним охолодженням. Завдяки більш щільному розташуванню циліндрів конструкторам вдалося без збільшення довжини збільшити робочий об’єм до 0,996 л. Потужність виросла до 43 к.с. На НАМІ-0137А використали в цілому стандартний МеМЗ повітряного охолодження на 30 к.с.

Наступний етап планової модернізації зазівської продукції: той самий V4 МеМЗ-968, але переобладнаний під водяне охолодження. Це НАМІ-0137.

Для розміщення силового агрегату значно переробили силову структуру кузову, зрозуміло, що підвіска стала іншою – традиційного для переднього приводу McPherson. У передній панелі замість штатного муляжу 966-го з’явилася функціональна радіаторна решітка.

Передньопривідні “Запорожці” пройшли комплекс випробувань у НАМІ. Результати тестів були використані у подальших роботах зі створення передньопривідної машини для виробництва на ЗАЗі. Тобто у кожній “Таврії”, “Дані” та “Славуті” була часточка НАМІ-0137.

То задній чи передній?

А тепер про найцікавіше: якщо допустити, що серійні “Запорожці” переробили б на передній привід і у такому вигляді поставили б на конвеєр, чи виграв би щось класичний “ЗАЗик? Точніше, що отримав би внаслідок цього користувач?

Якби дослідні “Запорожці” НАМІ-0137 дійшли до серійного випуску, споживачі ЗАЗів отримали б нарешті один нормальний багажник. У ЗАЗ-966 було два, але маленьких.

Спочатку давайте розберемось, які взагалі переваги має передній привід перед заднім при задньомоторній компоновці. Наголосимо – саме у порівнянні з задньомоторною компоновкою! Адже багато переваг, які приписують передньому приводу, справедливі лише у порівнянні з класичною компоновкою (двигун спереду, ведучі колеса ззаду).

Передній привід проти задньомоторної компоновки:

  • Краща стійкість машини на заданому курсі;
  • Більший багажник у кузова хетчбек та універсал.

Як бачимо, переваг небагато і значення їх для “Запорожця” аж ніяк не принципове. І у середині 1960-х років керівників радянського автопрому ці питання не хвилювали – так само, як і тих, хто їздив на ЗАЗах. А якщо врахувати ще й і недоліки…

ЗАЗ-966 на фоні ДніпроГЕСу. Всупереч поширеній думці, задньомоторна компоновка – не завжди погано. І сьогодні є сегменти, де така архітектура доцільна.

Мінуси перетворення “Запорожця” на передньопривідний

  • Висока ціна створення і запуску у виробництво нового силового агрегату;
  • Більша ціна силового агрегату передньоприводного типу для споживача;
  • Необхідність перебудови силової частини кузова;
  • Більша ціна автомобіля для споживача – при старому кузові та екстер’єрі.

На цьому тлі єдина причина, з якої частина конструкторів просувала модернізацію старих моделей під передній привід – намагання дати споживачеві більш сучасний двигун: економічний, довговічний та більш надійний. Це саме те, чого б не завадило “Запорожцям”, але переміг… здоровий глузд! Адже більш логічним було не ставити новий агрегат у стару машину, а створювати разом з ним повністю сучасну машину.

Чим врешті-решт все і закінчилося: запорізькі конструктори створили “Таврію” – цілком сучасний для свого часу передньопривідний автомобіль.

Читайте також: ”Запорожець” проти BMW та Fiat: хто краще