Це зовсім не жарт – двомоторні “Зазики” існували, причому не в єдиному екземплярі. “Авто 24” зібрав мізерну інформацію про ці унікальні машини.
Відразу скажемо: двомоторні “Запорожці” ніхто не збирався виробляти серійно і продавати людям – в ті часи двомоторними в ній могли бути літаки та БТР-и, але ніяк не автомобільчики В-класу.
Це були експериментальні машини, які в умовах відсутності електронного обладнання, твердотільних гіроскопів та GPS-прив’язки допомагали порівнювати різні концепції приводу та компоновки. Але для початку трохи історії.
На початку 1960-х “Запорожці” випробовували на дорогах загального користування. На фото 1960 р. ЗАЗ-965 перших серій у порівняльних тестах з Fiat 600 та BMW 600.
Читайте також: Горбатий, вухатий чи буханка: як називали автомобілі в СРСР
Те, що “Запорожці” народилися задньомоторними, було природнім: таку схему визнали найбільш логічною для рівня технологій середини ХХ ст. Принципових незручностей власникам така компоновка не завдавала, але ближче до середини 1960-х на ЗАЗі почали думати про нові покоління своєї продукції. Конструктори роздивлялися продукцію зарубіжних конкурентів (так-так, “горбаті” та “вухаті” тоді потроху продавалися за кордоном). А у світі на той час прийшла інша мода – передній привід.
З точки зору виробничників передньопривідні легковики мають дві суттєві проблеми: нові, незнайомі вузли та агрегати (ШРУСи та трансмісія) і нова, незвична поведінка на дорозі. Обидві теми треба було вивчати, і нічого краще, ніж дорожні випробування, у середині 1960-х вигадати було не можна.
Два мотори для ЗАЗ-965
Достеменно не відомо, яким був цей автомобіль і чи був він насправді. Але про нього згадує один з авторитетних українських автожурналістів, коли переповідає свою розмову з головним конструктором ЗАЗу Володимиром Стешенко.
У середині 1960-х “горбатий” був уже добре відпрацьованою у виробництві машиною. Тому цілком можливо, що випробувачі його обрали як носія двох типів приводу.
Перший двомоторний ЗАЗ виготовили не на ЗАЗі. Це сталося орієнтовно між 1962 та 1965 рр на НАМІ. Вчені інституту були непогано знайомі з переднім приводом – таких машин було чимало завезено в країну і в якості воєнних трофеїв, і спеціально закуплених для вивчення.
Але то все були готові самодостатні конструкції. А щоб зрозуміти, як впливає зміна типу приводу на характеристики машини у порівнянні з іншою компоновкою, вирішили зробити одну машину з двома типами приводів. Такий фокус дозволяла лише серійна машина, у первинному вигляді задньомоторна і задньопривідна – тобто “Запорожець”. Відомо, що перші спроби науковців НАМІ розібратися з переднім приводом були напівлегальними – ухвалення досліджень від керівництва не було, відповідно і фінансування не виділялося.
Помістити сюди стандартний двигун “Запорожця” цілком реально. Але треба прибрати все зайве і перекроїти силові елементи кузова.
Але закохані у свою роботу інженери вміли працювати на ентузіазмі. Під передній капот – тобто у багажник “горбатого” ЗАЗ-965А, встановили ще один силовий агрегат – двигун з коробкою і приводами коліс.
Читайте також: У Дніпрі знайшли унікальний ЗАЗ “Перспектива”
Невідомо, що то був за мотор, але за логікою це мав бути рідний 27-сильний V-подібний МеМЗ-966 “горбатого” з його ж коробкою передач. Швидше за все, конструкторам довелося вкоротити півосі, щоб додати біля колеса подвійні карданні шарніри (ШРУСи в ті роки на бюджетних авто не використовували). Певно, треба було переробити передню підвіску, але для дослідного виробництва НАМІ це не становило проблем. Міцний кузов “Зазика” теж дозволяв подібні переробки.
Отримавши такий гібридний екземпляр, науковці могли почергово активувати то передній двигун, то задній. І в такий спосіб порівнювати динаміку, керованість та інші особливості поведінки машини з одним тим самим двигуном, але з різними типами приводу. Конкретні результати тестів до нас не дійшли, але схоже, вони були обнадійливими, адже 1964 року НАМІ отримало вже офіційне замовлення на створення передньопривідного автомобіля для подальшого виробництва на одному з радянських автозаводів.
“Вухатий” йде на зліт
Другий двомоторний “Запорожець” зробили вже у Запоріжжі, 1967-року, коли тему переднього приводу почали вивчати на ЗАЗі. Мотивація була приблизно та сама, хоча схоже, досліджували не стільки концепцію, як конкретні рішення силового агрегата для переднього приводу.
Під переднім капотом серійного ЗАЗ-966 легко міг поміститися другий силовий агрегат – мотор водяного охолодження разом з трансмісією.
За основу взяли “Запорожець” другого покоління – новітній на той час “вухатий” ЗАЗ-966. Ззаду, на своєму місці, стояв новий для того часу 40-сильний двигун МеМЗ-968 у комплекті з рідною коробкою. А спереду, в багажнику, встановили дослідний силовий агрегат – 50-сильний водяного охолодження, створений на Мелітопольському моторному заводі для передньоприводного автомобіля.
Конструктор Запорізького автозаводу Володимир Стешенко тоді образно називав передній привід таким, що тягне машину, а задній – таким, що штовхає. Тому дослідну машину з обома типами приводу на заводі називали «тягни-штовхай», натякаючи також на відомого казкового персонажа у вигляді антилопи з двома головами по обидва кінці “корпусу”.
Експериментальний передньопривідний НАМІ-0107 мав вигляд продовженого вперед дослідного ЗАЗ-966: завод поділився зайвим кузовом з науковцями НАМІ.
Заводські водії-випробувачі вмикали мотори по черзі, порівнюючи поведінку машини. Маршрути випробувань були далекі, понад 1000 – 1500 км, тож нові мотори ще й страхували один одного: у випадку відмови одного можна було дістатися до бази або місця ночівлі на другому. Випробувачі пригадували випадок, як вони здивували невеликий натовп глядачів на АЗС: коли не вдалося запустити задній (основний) двигун, один з членів екіпажу захлопнув капот зі словами: “Добре, поїдемо на запасному”. І відправилися далі, завівши передню “водянку”.
Головний конструктор Володимир Стешенко – тоді молодий інженер – розповідав, як вони могли пожартувати над пихатими водіями потужних машин. Увімкнувши одночасно обидва мотори, вони з тест-пілотом обходили на трасі будь-кого. При тому, що машина зовні була таки собі невиразним “Запорожцем”…
Це багажник (ззаду!) дослідного передньопривідного НАМІ-0137 на базі “Запорожця” ЗАЗ-966. Двигун був уже один – спереду.
Двомоторні “Запорожці”, як сьогодні зрозуміло, своє завдання виконали. Цілком вдалий хетчбек ЗАЗ-1102 “Таврія”, який нашим читачам особливо представляти не треба, був створений і підготований до виробництва зусиллями КБ автозаводу. У тому числі і завдяки випробуванням тих “Запорожців” з двома силовими агрегатами.
Читайте також: Чи реально купити в Україні “Запорожець” за 1000 грн.