Чому зникли мотоцикли “з коляскою”

Різного роду дво- і триколісні транспортні засоби у вигляді дешевої альтернативи автомобілю, але більш місткої альтернативи мотоциклу з’явилися ще на початку ХХ ст. Проте, десятиліття еволюції довели до середини століття лише мотоцикл з боковим причепом.

Жінки на задньому сидінні мотоцикла на початку ХХ ст. принципово не їздили. Тому крім іншого поява коляски стала проривом у питанні перевезення коханих.

Причини, певно, зрозумілі: цінова доступність, поширення мотоцикла як головної частини “комплекту” та його відпрацьована конструкція. Між тим, мотоцикл з боковим причепом рішуче наблизився до автомобіля. По-перше, байк отримав те, чого раніше не мав – кузов для комфортного розміщення пасажира (у тому числі жінки!) та габаритного вантажу. А по-друге, став більш стійким на дорозі, адже здобув третю точку опори – колесо коляски.

Читайте також: ”Козаки”, що підкорили Європу: як мотоцикли “Дніпро” ставали Cossack

Перші згадки про боковий причеп до мотоцикла відносяться до 1893 р. В ті роки конструктори саме шукали комфортабельне місце для пасажира, і основних варіантів було три: сидіння спереду від водія, причеп ззаду і причеп збоку. “Передній варіант” був надто екстремальним для пасажира, “задній” змушував його дихати курявою та вихлопними газами, а ось “боковий” спосіб перевезення виявися найбільш прийнятним. З’явилися фірми, які виробляли коляски для самостійного доукомплектування байків, а згодом і мотозаводи почали продукувати цей нехитрий візок.

Пасажирську коляску коляску завжди намагалися зробити комфортабельною, наділяючи її якщо не м’якою підвіскою колеса, так підвіскою кузову на ресорах.

Мотоцикли з коляскою набули поширення на початку 1910-х, але з часом їхня популярність почала падати, оскільки на світових ринках з’явилися дешеві моделі автомобілів.

Цікаво, що кілька разів мотоцикл з коляскою як такий рятували… війни. Спочатку це була Перша світова: мотоциклом з поліпшеними транспортними можливостями зацікавилися військові, які зробили виробникам певні держзамовлення. Потім у повоєнні роки збідніле населення погодилося повернутися до колясок замість недосяжних автомобілів. Повторилася ця історія і у Другу світову: важкі “колясичі” у масовому порядку несли службу по обидва боки лінії фронту.

У колясці розміщували різного роду професійне обладнання: пожежну помпу, вогнегасники, сажотрусне устаткування, котушки з кабелем, міномет тощо.

Між іншим, саме у періоди війни був створений один з найцікавіших зразків мотоциклів з боковим причепом – BMW R75. Це була суто армійська модель з двома ведучими колесами (заднє і бокове), з чотирма передачами вперед і чотирма назад, з додатковим зниженим рядом у трансмісії, блокуванням диференціалу та гідравлічними гальмами.

Читайте також: Мотоцикли Jawa та “Іж”: який був кращим

Німецький мотоцикл міг буксирувати ззаду спеціальний причеп масою 450 кг і нести на колясці кулемет. Щоправда, тут німці трохи перестаралися – цей справді чудовий транспорт вийшов надто дорогим і його випуск згорнули за рік до кінця війни. Воно й не дивно: замість одного R75 можна було замовити для армії три легких автомобілі WV Typ 82. Американський автомобіль Willys MB (він же Ford JPW) з його незрівняною прохідністю тоді коштував майже як німецький мотоцикл.

Важкі мотоцикли типу МТ “Дніпро” за радянських часів не можна було експлуатувати без коляски. Виняток робився для міліції.

Після Другої світової війни мотоцикли з коляскою непогано продавалися у Європі ще десяток років, аж поки справи в економіці не виправилися і населенню не стали доступні повноцінні чотириколісні автомобілі.

Важкі мотоцикли “Дніпро” та “Урал”

У Києві на заводі КМЗ та в Ірбіті на ІМЗ випуск мотоциклів з боковим причепом тривав ще кілька десятиліть. На таке довголіття вплинула неординарна ситуація на вітчизняному ринку автомобілів. По-перше, мешканцям села був потрібен компактний легкий транспорт для перевезення невеликих партій вантажів, в першу чергу з поля додому. По-друге, автомобілі, навіть бюджетні, були недоступні багатьом громадянам через високу ціну (зазначимо, проте, що МТ-12 “Дніпро” коштував 2800 крб. – як “Запорожець” ЗАЗ-968М з 30-сильним двигуном).

Важкі мотоцикли з коляскою і сьогодні затребувані у колах мотофанів. На фото: радянський “колясочник” біля нічного клубу у Флориді.

Архаїчність конструкції “Дніпрів” та “Уралів”, як і чимала витрата пального (8 - 9 л/100 км) у випадку з радянським устроєм життя не мала принципового значення. Куди важливішою була можливість непомітно рухатися полем чи лісосмугою, коли доводилося вивозити без дозволу дещицю врожаю з колгоспного поля…

Цивільні коляски часто мали витриманий у стилі мотоцикла і часу дизайн.

Але часи минали. З розвалом СРСР зникла потреба вивозити щось з чужих ланів, не стало дармового пального та й образ життя хазяйновитих колгоспників змінився через ліквідацію колгоспів. Для розваг важкі “колясичі” не годилися: молодь воліла купувати “Яви”, які можна було “викладати” у поворотах та ставити “на козу”. Так попит на важкі мотоцикли з коляскою зійшов на мінімум.

В наш час коляски випускаються здебільшого на замовлення – для щирих фанатів райдів на трьох колесах.

З коляскою сьогодні

Між тим, певний сегмент мотоцикли з коляскою за собою утримали. По всьому світові є чимало фанатів, які обожнюють низький рокот опозитника та впевнений рух триколісного байка будь-якою дорогою. Тому старі “Дніпри” у гарному стані мають стійкий попит і швидко розкуповуються, як тільки з’являються на сайтах оголошень. А ще ж є ціла індустрія реставрації та кастомайзингу старих опозитників для тих, кому мало мотоцикла у добре збереженому стані. Але це вже тема іншої розмови.

Читайте також: Червоні “Дніпро”: якими були пожежні мотоцикли МТ