Автобуси, автонавантажувачі, палубні тягачі для авіаносців – ви думаєте, це вся автотехніка, яка вироблялася у Львові? А от і ні: свого часу там робили навіть автомобільчики для діток!
Досліджуючи тему дитячих педальних машинок, ми випадково знайшли кілька моделей, які вироблялися у Львові! Причому деякі були й справді унікальними.
Лідером у виробництві педальних машинок для дітей в Україні був завод ЛЗА. Його основна продукція – автонавантажувачі, потужні і брутальні.
З’ясувати подробиці було особливо цікаво, бо ці автомобільчики останнім часом набувають популярності не лише серед завзятих колекціонерів, а й серед пересічних автомобілістів.
Читайте також: Впадаємо в дитинство: для чого купують педальні автомобілі
ЗИМ (1956)
Львівський верстаторемонтний завод
Одна з найцікавіших моделей радянського “педального автопрому”. Зовні машина справді дуже вдало копіює представницький седан ГАЗ-12 ЗІМ. Вражає ступінь проробки деталей – колеса, облицювання радіатора, фари, бампери та інші декоративні, необов’язкові елементи буквально “як справжні”. Кузов має складну з точки зору технології форму з подвійною кривизною поверхонь. Схоже, це була єдина модель авто від Львівського верстаторемонтного заводу, і навіть повний період її випуску нам встановити не вдалося.
Педальний ЗИМ від Львівського верстаторемонтного заводу вражає якістю проробки деталей та розмірами. Інших машинок цей завод не виробляв
“Стріла” (1950-ті роки)
Львівський завод автонавантажувачів
Одна з найменш відомих педальних машинок цілої країни. Зовні є узагальненим образом автомобілів пізніх 1940-х, хоча корма відсилає нас аж до початку 1930-х. Не найпростіший кузов з штампованих деталей прикрашено бамперами, які тоді були предметом розкошів у педальних модельних рядах. Інші подробиці невідомі, навіть більш-менш якісні фото можна перелічити по пальцях. Проте, як мінімум один відновлений екземпляр “Стріли” в природі існує.
Львівська “Стріла” сьогодні в числі найбільш рідкісних педальних машинок
“Зіронька” (1950-ті роки)
Львівський завод автонавантажувачів
Більша за “Стрілу” педальна машина, яка стилістикою нагадує М-20 “Победа”. Судячи з дизайну, вона мала б випускатись пізніше “Стріли”. Хоча не виключено, що це відбувалося паралельно, адже це моделі різного класу, тобто для дітлахів різного віку.
Назва “Зіронька” використовувалася в масштабах Союзу саме в українському написанні.
Великі колеса полегшували малюкам рух по бруківці та інших не дуже рівних поверхнях. Тираж “Зіроньки” був невеликим, менше, ніж інших подібних моделей того часу.
Читайте також: Яким був перший львівський автонавантажувач ЛЗА
“Лайка” (1962 – 1976)
Львівський завод автонавантажувачів
Третя модель заводу ЛЗА, певно, скопійована з іграшки британської фірми Tri-ang, яка своєю чергою мала за прототип англійський Ford Zephyr першого покоління (1951 - 1956 рр.). В автомобільчика відкривався капот, під яким можна було знайти доволі точну імітацію двигуна, а фари працювали цілком реально.
Далеко не в кожної педальної машинки відкривалися якісь елементи кузова. У “Лайки” був капот, піднявши який, можна було побачити майже справжній двигун.
Знавці відзначають, що львівська “Лайка” була легкою на ходу – колінчастий вал її задньої осі мав “коліна” аж 7 см висотою, при тому, що, наприклад, її конкурент з московського заводу АЗЛК – лише 4 см. Але для підтримання швидкості працювати ногами доводилося активніше. Така корисна опція, як регулювання висоти керма була у “Лайки” в базовій комплектації. Машина пережила дві модернізації: з часом з-під капоту зник “двигун” і стали іншими колеса.
“Львів’янка” (1977 – 1993)
Львівський завод автонавантажувачів
Найбільш поширена львівська машина стилістикою екстер’єру підходила під багато які автомобілі тієї пори – достатньо було замінити облицювання радіатора та світлотехніку. Так, спочатку “Лвів’янка” нагадувала “Москвич-412” з прямокутними фарами, але після другого фейсліфтингу на початку 1980-х вона отримала круглі фари, і в залежності від фантазії користувача машину можна було вважати або ВАЗ-2101, або ВАЗ-2103. Ціна була 33 крб, гарантія – 18 місяців, щоправда, батьки мали не дозволяти дітям їздити по вибоїнах, калюжах та піску.
Найбільш масове авто львівського виробництва – “Львів’янка” з узагальненим образом седанів 1970-х. Передок в різні роки нагадував то “Москвич”, то “Жигулі”.
Дитячий автомобіль мав цілий перелік опцій. Так, хід педалей можна було налаштовувати під зріст дитини, кермо – регулювати за висотою. Дітлахів вражало електрообладнання: поворотники мигали в залежності від швидкості!
А у четвертій генерації “Львів’янка” отримала плафон з мигавкою, як у справжньої машини ДАІ. Всього колекціонери нараховують вісім поколінь цієї моделі, щоправда, після четвертого пішли не вдосконалення, а спрощення: більша кількість пластику, заміна хрому фарбуванням тощо. “Львів’янка” мала великий тираж, і сьогодні в Україні це один з найпопулярніших об’єктів реставрації.
“Львів’янка” ранніх серій без міліцейської мигавки на капоті – експонат для справжніх поціновувачів педальної техніки.
Рекомендація “Авто 24”
Якщо вам захочеться теж придбати педальний автомобільчик і відреставрувати його, це дуже добре – таке дозвілля може бути корисним і захоплюючим. Але облиште надії, що ваші діти чи онуки обов’язково будуть ганяти на ньому в дворі чи по вулицях. Перш з все, “педалювати” на таких машинках не так вже і просто: зусилля на педалях чимале, сидіти не завжди зручно, на нерівностях асфальту водія відчутно струшує. А крім того, нинішнє підростаюче покоління вже знає, що на схожих машинках, але електрифікованих. можна кататись, геть не напружуючись. Проте, якщо вам вдасться зацікавити нащадків і всадити їх за маленьке ретро-кермо, вони отримають незабутні враження.
Читайте також: Made in Lviv: автомобілі для моря