Український "дідусь" міні-тракторів ДТ-20 здивував багатофунціональністю

ДТ – це значить дизельний трактор, 20 – його максимальна потужність на форсажі (1800 об/хв між іншим!), яким, до речі, зловживати не рекомендується. Випускався трактор з такою назвою на Харківському тракторному заводі у 1958 – 1969 роках. І будучи найменшим трактором радянського періоду, він відносився до тягового класу 0,6 т.

Трактори низьких тягових класів, як ДТ-20 від ХТЗ, у радянських колгоспах використовувалися мало

В той час у країні не було дрібних фермерських господарств, а у колгоспах та радгоспах з їхніми великими ланами були затребувані більш потужні машини. Втім, харківський трактор купували європейці, де багато фермерів мали невеликі об’єми виробництва – зокрема, у Франції, Бельгії, Нідерландах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унікальний трактор ЛуАЗ, випущений в трьох екземплярах, можна придбати хоч зараз

Даний екземпляр наші колеги з “Кузні тест-драйвів” знайшли на задвірках тракторної бригади в одному з українських фермерських господарств. В далекому 1958-му році новенький трактор був куплений місцевим колгоспом, але гідної роботи йому в тому селі так і не знайшлося. Тож на лічильнику мотогодин під капотом залишилася дуже скромна як для такого віку цифра 110. Трактор перебуває у цілком робочому стані, хоча і втратив колишній лиск.

Свої максимальні 18 к.с. одноциліндровий ДТ-20 видавав на 1600 об/хв. Але ще був свого роду форсаж: 20 к.с. при 1800 об/хв

Малогабаритний ДТ-20 випускався протягом одинадцяти років, і сумарно було складено понад 248 тисяч екземплярів! 18-сильний тракторець з одноциліндровим дизелем мав попит і на батьківщині, в першу чергу у виноградарів та садівників. Їм потрібен був компактний носій знарядь типу культиваторів, обприскувачів, обпилювачів, прибирачів лози.

А ще селяни використовували ДТ-20 на тваринницьких фермах: завдяки малим розмірам він легко їздив всередині приміщень, допомагаючи роздавати тваринам їжу та вивозити молоко. Так само зручним харківський тракторець був у теплицях – він поміщався в проїздах між рядами рослин, які вирощували взимку під скляним дахом.

В музеях та в приватних колекціях різних країн вже можна помилуватися відреставрованими ДТ-20, але й на селі їх ще чимало

Нарешті, трактор міг служити тягачем, адже він може буксирувати причіп масою до 3 тон, а максималка сягає 17 км/год. Для збільшення зчіпної маси (інакше кажучи, щоб трактор, виступаючи у ролі тягача або орача, не буксував) в задні колеса (просто в шини!) можна залити по 40 – 45 л води.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Всюдихід “Харків’янка” – транспорт для Антарктиди

Такої універсальності у застосуванні найменший з ХТЗ досягав не лише через можливість зміни колії коліс (для тракторів це звичайна справа), а й завдяки змінному кліренсу та колісній базі! Щоправда, для зміни цих основних параметрів шасі потрібно було трохи пововтузитись у гаражі. Але для селян важливо, щоб трактор не стояв марно в очікуванні сезону якоїсь однієї культури, тому вони готові були змінити геометрію ходової ціною певних зусиль.

Попереду керма перед капотом вільне місце – туди переставляють сидіння, коли трактор трансформується для постійного руху на реверсі (задом)

Але на цьому трансформерні дива не закінчуються. Якщо треба, тракторець легко переобладнується під постійний рух заднім ходом! Реверс у трансмісії дає чотири передачі як уперед, так і назад. Сидіння та педалі можна переставити так, що водій сидітиме спиною до двигуна, тобто трактор перетворюється на машину із задньомоторною компоновкою. Таке буває потрібно для роботи з певним навісним обладнанням, яке тракторист повинен бачити перед собою. Як не дивно, але цей малюк має на борту власну гідравлічну систему для керування навісним обладнанням!

У гусеничному варіанті (а був і такий) –ДТ-20 був шанований зимівниками, які дрейфували на крижинах, та авіаторами в Арктиці і Антарктиці. І перші, і другі використовували його як міні-бульдозер для розчищення злітної смуги від снігу.

Гусенична версія ХТЗ ДТ-20 експлуатувалася на льодових аеродромах в Арктиці та Антарктиці

Мінітрактор ХТЗ був не лише транспортною машиною і технікою для обробки грунту. Він міг слугувати за джерело обертового моменту, адже мав так званий вал відбору потужності. До якого можна підключати будь-який агрегат, що потребує зовнішнього приводу: потужну водяну помпу, циркулярну пилу, подрібнювач кормів тощо.

Цікаво, що у нових нинішніх умовах ця 18-сильна сільгоспмашина все також затребувана. В оголошеннях на інтернет-майданчиках за добряче підтоптані ДТ-20 (наймолодшому – 52 роки!) просять від $1000 до $4000. І це при тому, що з запчастинами до них у магазинах, м’яко кажучи, не все гаразд. Водночас за такі гроші цілком реально придбати нового китайського трактора аналогічного класу, а то й відразу два...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як оформити саморобний трактор в Україні