Ленд-ліз: як це було у Другу Світову війну

Підтримку союзникам, які воювали проти нацизму, Америка і Канада почали налагоджувати на тому етапі Другої Світової, коли стала зрозумілою загроза безпеці цілого світу. Щоб прискорити допомогу союзникам, американці та канадці на період 1941 – 1945 рр. спростили своє законодавство, яке керувало поставками озброєнь за кордон. Цікаво, що учасницею програми була також Велика Британія, яка з одного боку отримувала допомогу від США, а з другого – постачала у СРСР танки, літаки та вантажівки.

У середині минулого століття завдяки ленд-лізу кілька армій світу отримали найсучаснішу військову техніку для перемоги над нацизмом

Не вдаючись у бюрократичні тонкощі, скажемо, що зазначена програма була свого роду наданням товарів в оренду з відстрочкою платежу (lend — давати у борг, lease – здавати в оренду, в лізинг).

Читайте також: Дивна посилка: ЛуАЗ у ящику

Передбачалося, що озброєння та спорядження, втрачені у боях, оплаті не підлягатимуть, а ті, що вціліють, після війни мають бути або повернені, або оплачені.

Американські позашляховики Willys та вантажівки Studebaker в багатьох випадках постачалися в напіврозібраному вигляді у дерев`яних ящиках.

Якщо говорити про європейський театр воєнних дій, СРСР отримав від союзників, наприклад, 18,4 тис. літаків (10% від вcіх літаків, що воювали за СРСР), 18,5 тис. танків (15% ) та майже 433 тис. автомобілів (62% від всіх автомобілів війни).

Номенклатура товарів, що постачалися воюючим у Європі країнам антигітлерівської коаліції, була широкою. Постачалися також гармати, кораблі, локомотиви, вибухівка, пальне, радіообладнання, шини, взуття…

На другому етапі війни, коли радянська індустрія набрала обертів після евакуації на схід, структура ленд-лізівських постачань змінилася: зросла доля сировини та продуктів харчування. Недаремно одним з мемів того часу був вираз “відкрити другий фронт” – так фронтовики говорили щоразу, коли відкривали банку американської тушонки.

Ще один з символів ленд-лізу – американські консерви з тушкованого м’яса під народною назвою “Другий фронт”.

Цікаво, що був і “зворотній ленд-ліз” – зустрічні постачання до США. Зокрема, Британія, Австралія та Нова Зеландія відправляли американцям свої товари, надавали військові бази та транспортні послуги. А радянська промисловість поділилася з заокеанськими союзниками, наприклад, технологією виробництва ракетної зброї – снарядів “Катюші” (прародича нинішніх “Градів” та “Смерчів”).

Читайте також: Евакуація за кордон: відмінності європейських ПДР

Після закінчення Другої світової війни вцілілу техніку справді повертали за океан. Так, радянський ВМФ віддав усі бойові кораблі, до кінця 1945 року списав з лав армії усю лендлізівську бойову техніку. Були здані назад союзникам тисячі автомобілів. За деякими свідченнями ветеранів, комплектні “Віліси” та “Студери”, завантажені з потягів у радянських портах, американські моряки просто на пірсі пропускали через потужний прес, перетворюючи на плаский корж – щоб займали менше місця на судні.

Вантажні Studebaker з приводом на всі шість або на чотири задні колеса випускалися виключно для ленд-лізу – до US Army вони не постачалися

Отже, у Другу Світову програма ленд-ліз показала свою ефективність. Європейські країни та інші союзники зекономили масу своїх ресурсів та зберегли тисячі людських життів, а канадська та американська економіки отримали потужний поштовх для розвитку. А уcі разом союзники досягли спільної мети – перемогли потужного небезпечного ворога. Сподіваємось, що так буде і цього разу – сучасні російські фашисти теж відступлять з нашої землі та не підуть паплюжити інші країни Європи.

Цікаво, що союзники розраховувалися з Америкою та Канадою за ленд-ліз більш як півстоліття. Останніми були Велика Британія і СРСР (та його спадкоємці), які завершили платежі аж у 2006 році.

Читайте також: Автомобілі для війни: відмінності від цивільних