Автомобілі для війни: відмінності від цивільних

Автомобілі для армії: відмінності від цивільних

22 березня 2022, 08:28

0 хв

Сучасні армії передових країн світу використовують здебільшого спеціальні автомобілі. Навіть тоді, коли йдеться, скажімо, про банальне перевезення таких прозаїчних вантажів, як продукти, запчастини, будматеріали, амуніція. Чому звичайна вантажівка або легковик у сучасній армії – рідкість? Тому що армійський автомобіль має володіти цілим набором якостей.

Військові автомобілі давно вже створюють за іншою логікою, аніж машини для цивільного використання

Універсальність

В умовах мирного часу або в тилу це може бути вантажівка машина, яка обслуговує кухню. Але коли поряд пролунають перші вибухи, цю машину поставлять, скажімо, підвозити снаряди до артбатарей. Тому всі армійські машини намагаються робити універсальними – тобто пристосованими для багатьох завдань і багатьох умов.

Читайте також: Машини для воєнного періоду: 5 зручних моделей

Прохідність

У розвинених країнах абсолютна більшість машин у війську мають підвищену прохідність – якщо це не повний привід, то як мінімум тривісні та чотиривісні вантажівки з трансмісією 6х4 або 8х4. Так, з токи зору цивільного водія воно начебто не дуже раціонально їздити асфальтованими міськими вулицями на шестиколісних тягачах з усіма ведучими колесами.

Але під час бойових дій ця ж машина буде їздити навпростець по багну та засніженому полю – і до такого маршруту вона має бути завжди готовою. Тож тим більше не дивно, що командирські та інші роз’їзні (умовно легкові) машини неодмінно мають привід 4х4.

Два підходи до теми легкого позашляховика: на одній платформі створили практичну машинку ЛуАЗ-969 для села і плаваючий транспортер ТПК для поля бою

У порівнянні з цивільними моделями військові гірше пристосовані до швидкісного руху автотрасами. Натомість багато які з них мають ходову частину, що дозволяє тримати відносно високу швидкість по поганих шляхах або по бездоріжжю.

Здавалося б, зовні вони майже однакові. Але через досконалу незалежну підвіску M151 MUTT (1959 – 1982 рр., праворуч) набагато швидший за Willys MB (1941 – 1945 рр.) на бездоріжжі

Витривалість

Військовим автомобілям по факту не потрібна довговічність (не плутати з надійністю), адже на війні машина може піти “під списання” через фізичне знищення, а не через зношення деталей. Тож на цьому виробник може зекономити кошти, витративши їх на забезпечення іншої, дійсно важливої для армії характеристики – витривалості. Мається на увазі здатність військової техніки прощати надмірні навантаження, недбале поводження та експлуатацію у несприятливих умовах. У цьому і є суттєва відмінність цивільної машини від армійської: пересічному сімейному авто потрібна саме надійність, а витривалість за нормальних умов експлуатації – на другому, або й третьому місці.

Ремонтопридатність

Через специфіку своєї роботи військовий автомобіль може вийти з ладу будь-якої миті і в будь-якому місті. І дуже бажано на цьому ж місті його відремонтувати. Тому – а також з метою здешевлення – у більшості випадків армійські авто не мають надто складних, технологічно непростих конструкцій. Хоча деякі багаті країни можуть дозволити собі і автоматичні трансмісії на армійських вантажівках, і композитні кабіни, і хитромудрі арочні шини.

Читайте також: Коли мало бензину: альтернатива автомобілю в умовах війни

Показово, що всупереч поширеній думі, від електроніки конструктори військових машин не відмовляються: наприклад, на радянських ЗіЛ-131 ще у 1980-ті застосовувалися електронні системи запалювання та реле генератора. Щоправда, спочатку деякі суто армійські моделі мали під капотом дублюючий аварійний електромеханічний (не електронний!) модуль, який замінював електронний блок у випадку його виходу з ладу.

На ситуаційному рівні живучість армійській техніці забезпечують деякі дрібні рішення. Скажімо, лобове cкло з двох однакових половин дозволяє у випадку пошкодження лівої частини переставити цілу половинку перед водієм, щоб він міг продовжити рух. На німецькому DKW МUNGA конструктори використали два однакові ведучі мости – і передній, і задній, що теж сприяє полегшенню ремонту.

Невибагливість

Особливих заходів конструктори вживають для того, аби створювані для війни автомобілі менше страждали від суворих умов експлуатації. Частину вантажівок комплектують так званими багатопаливними двигунами, мотори як правило тихохідні, мають низьку ступінь стиснення і не потребують високоякісних мастил. В агрегатах нечасто зустрічаються вузли, що вимагають особливого сервісного обладнання при обслуговуванні. Зворотній бік цього – відносно висока витрата пального, низька максимальна швидкість (наприклад, 75 км/год для 5-тонної вантажівки).

Спроможність працювати на низькоякісних ПММ – ще одна особливість техніки для війни. Розплата за це – підвищена витрата пального і недовговічність

Особлива розмова – здатність армійського автомобіля зберігатись на тривалій консервації. Оскільки велика частина такої техніки тримається на складах “про запас”, важливо, щоб конструкційні матеріали та деталі систем не старішали під час простою: гума та пластики не тріскалася, робочі рідини не вбирали в себе вологу, підшипники не іржавіли тощо.

Стандартизація

Деякі незрозумілі стороннім людям особливості військового транспорту пояснюються вимогами стандартизації. Міністерства оборони розвинених країн встановлюють норми щодо характеристик спеціальних автомобілів, щоб було простіше їх виробляти, застосовувати, обслуговувати та ремонтувати.

Кабіна як найбільш універсальний елемент на армійських вантажівках часто є уніфікованою і єдиною для різних моделей. На фото КрАЗ-255 (СРСР), М809 (США) та MAN HX (Німеччина)

Внаслідок цього, наприклад, велика кількість американських військових вантажівок мають мало не однаковий зовнішній вигляд. А все тому, що в машинах серії M традиційно використовуються стандартні для всієї армії кабіни – якщо взагалі можна назвати кабіною цю споруду з кількох пласких панелей. Такий же підхід, скажімо, і у компанії MAN (Німеччина), яка ще з середини 1960-х має єдину уніфіковану кабіну для кількох лінійок армійських машин Kat 1, HX, SX, FX.