Локомобілі: як автомобілі на колесах їздять залізницею

Для чого це потрібно?

Автомобіль на залізничному ходу – річ багатоцільова:

• Заміняє легкий паровоз та тепловоз для буксирування вагонів;
• Служить рентабельним транспортом для малих груп пасажирів;
• Дає змогу мати один транспортний засіб для рейкових та шосейних доріг
• У військових дає змогу швидко перекинути вантажі і особовий склад там, де немає якісного автошляху.

Конструктивно є два варіанти перетворити автомобіль на рейковий транспорт: поставити на нього залізничні колеса або залишити стояти на рейках на рідних колесах, але доукомплектовати додатковими маленькими котками з ребордами. Перший варіант вимагає менше витрат, але більше часу при переході с варіанту “авто” на варіант “залізниця” і навпаки.

КрАЗ-257ЭБ та кран на його шасі мав залізничні котки, які опускалися механічним приводом. На дорозі вони не заважали. (На фото аналог марки ЯАЗ)

Переобладнання за другим варіантом – з додатковими котками – гарантує зручність при зміні типу хода, а ще… підвищує тягові характеристики автомобіля, який працює в статусі локомотива – тобто тягне вагони. Річ у тому, що коефіцієнт зчеплення гумової шини з рейкою вчетверо вище за коефіцієнт зчеплення з рейкою сталевого колеса. Там, де стандартні для залізниці сталеві колеса забуксують на рейках, пневматичні шини локомобіля зрушать з місця важкі вагони.

Читайте також: Як КрАЗи допомагають майже миттєво наводити мости через ріки

Тож не дивно, що звичайний бортовий КрАЗ-257 ЭБ (перше фото), обладнаний комплектом котків, може без проблем тягнути потяг вагою 800 – 1000 тон. При тому швидкості по колії такі машини могли розвивати цілком автомобільні. Але якби все було так просто, світ давно б відмовився від маневрових тепловозів.

Ні, це не харківський трактор ХТЗ-Т150К-09, хоча колись ним був. Це локомобіль ММТ-2, спеціально призначений для тягових робіт на автошляхах і залізниці.

Недоліки і проблеми локомобілів

На жаль, зрушити з місця і розігнати потяг з кількох навантажених шістдесятьма тонами вагонів – зовсім не те, що їх зупинити. Автомобільної гальмівної системи для цього замало: пригадайте, згідно ПДР навіть важкий автопричеп повинен мати власну гальмівну систему. Вагони її мають, але поєднати їхні гальма з автомобільними неможливо. Тому коли вантажівку всерйоз приписують до залізниці, на неї ставлять потужний компресор та гальмівний кран – такий, який має під правою рукою машиніст тепловоза або електровоза. А це помітно обмежує можливості авто під час експлуатації на звичайній дорозі.

Ще один значний недолік локомобілів – нагрів рейок влітку. Нерідко їхня температура на сонці сягає 50-60 С. В цілому це не критична для шини температура, але справа погіршується тим, що умови відводу тепла на рейках гірше, ніж на автодорозі. Тобто стандартному вантажному автомобілю, який виконує на рейках важку роботу, не можна довго працювати в літню спеку.

Залізничні колеса від автомобільних відрізняє не лише матеріал, а й наявність реборд – ребер, які утримують транспортний засіб від сходу з рейок.

Але це не стосується машин, які створюються з оглядом на важкі умови “залізничної” праці в тривалому режимі. Крім міцних шин, вони мають, наприклад, особливу гідравлічну трансмісію та зчепні пристрої залізничного стандарту. Але це вже тема окремої розмови.

Читайте також: Українські військові отримали нові КрАЗи