Цей автомобільчик – суцільний парадокс. Маленький і миленький зовні, насправді він сильніший за багатьох повнорозмірних побратимів. Авто24 розбирався, для чого східні німці створювали такі мікроскопічні ваговози.

“Мультикар” – це тому що “багато”, а не тому що “мультики”. Тобто Multi- багато, car – візок. Але коли бачиш цей автомобільчик, перш за все таки спадає на думку, що це герой якоїсь анімації. Між іншим, ім’я Multicar було свого часу (1958 року) запатентовано.

Так, він малий, але моє повне право називатися вантажним автомобілем: “Мультикар-25” може перевозити аж 2,3 тони

Маленька вантажівка Multicar 25 випускалася у Німецькій Демократичній Республіці в період 1978 – 1992 рр. З першого погляду вражає концепція транспортного засобу: маючи мініатюрні розміри (3,7 м у довжину), він бере на борт більше 2,3 тонни вантажу! Тобто, скажімо, більше ніж “Газель”, при тому що сам може поміститися у газелькиному кузові! Вражає і допустима повна маса причепу: 2,4 тони!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мінівен на базі “Запорожця”: цікавий проект

Цікаво, що машина мала стійкий попит при тому, що паралельно з нею існували здавалося, не менш практичні пікапи та чисельні фургони на шасі легкових моделей. Певно, секрет “Мультикара” у його брутальності, адже його створено для безумовно суворих умов роботи, у тому числі і екстер’єр, який не постраждає під час нештатних контактів із навколишніми об’єктами.

Виробник позиціонував – тай і позиціонує досі – свої “Мультикари” або як економічний вантажний транспорт, або як багатоцільовий носій обладнання

Крім того, Multicar 25 не лише вантажівка, фактично він – носій обладнання, шасі для встановлення різних кузовів та виробничого приладдя. А бортова платформа та самоскидний кузов – лише окремі варіанти з цілого переліку додаткового устаткування. Який складався, до речи, більш як з 20 пунктів.

З технічної точки зору Multicar 25 теж неначе справжня вантажівка, тільки трохи змасштабована. Є рама, ресори, нерозрізний задній міст, кардан і дизельний двигун під кабіною, що відкидається цілком по-дорослому. 4-циліндровий 2,0-літровий дизель має 45 к.с. і розганяє машинку до 60 км/год.

Німці змогли забезпечити надійність і довговічність навіть у такому компактному комерційному транспорті

Існувала і подовжена версія машини, а повнопривідний Multicar 4х4, між іншим, ніяк не відрізнявся від звичайного зовні. Усі машини, навіть із приводом лише на задню вісь, мають примусове блокування міжколісного диференціалу, а нижча ступінь коробки передач у багатьох комплектаціях має функцію “повзучої” – на ній легко можна рухатися на швидкості 2 – 4 км/год. Всі машини мали гідравлічну систему для приводу навісного обладнання, причому гідравліка була трьох типів, у залежності від типу обладнання. У двомісні кабіні є повний комплект контрольних приладів і опалювач.

На фото – каталог Multicar для радянського ринку. Свого часу до Союзу завезли 20 тисяч “Мультикарів” різніх комплектацій

Машину випускали у східно-німецькому місті Вальтерсхаузен на підприємстві, яке розпочинало свою діяльність із самохідних вантажних платформ. По суті, це був цей самий Multicar, тільки водій у ньому не мав кабіни і не сидів, а… стояв! Між іншим, “мультик” настільки крутий, що виявився єдиним авто, який разом із заводом пережив об’єднання Східної і Західної Німеччин у 1990 році. Марка існує і понині, і її продукція принципово мало чим відрізняється від “Мультикарів” зразка 1970-х.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим хороші німецькі автомобілі

Між іншим, цей малюк давав роботу не лише комунальникам і фермерам-одноосібникам, а й робітникам кількох німецьких заводів: навісного обладнання для нього існувало стільки, що випускали його у різних містечках Тюрингії.

Незважаючи на мініатюрні розміри, автомобіль має “доросле” компонування, отже, і прийнятний комфорт

Цікаво, що через наявність змінного обладнання власники деяких “Мультикаров” мали проблеми з реєстрацією під час купівлі вживаної машини. Наприклад, один і той самий екземпляр може вбачатися прискіпливим “реєстраторам” одночасно і самоскидом, і розкидачем піску – якщо закріпити (або не зняти) на кормі спеціальний фірмовий пристрій. Тому деяким власникам пропонувалося було оформлювати переобладнання і лише потім звертатися по номери. А якщо у комплекті до “мультика” додається також цистерна, гідравлічний кран для самозавантажування або відвал для прибирання снігу, то відповідальний експерт МРЕВ або сервісного центру взагалі відчував кипіння мозків. Тож, найбільш щасливими почуваються ті власники Multicar’ів, яким вдалося зареєструвати його як самохідне шасі або трактор.

Multicar 25 хоча і не випускається майже тридцять років, і досі залишається затребуваним у комунальному господарстві і на селі

Показово, що незважаючи на поважний вік, Multicar 25 і сьогодні залишається затребуваним, діючі екземпляри у виконанні “самоскид” або “фургон” коштують в Україні на рівні 3,5 – 4,5 тис. доларів. Це ті автомобілі, які давно присутні в країні, тобто не потребують розмитнювання і первинної реєстрації. Доречно згадати, що за радянських часів до Союзу було імпортовано 20 тис. екземплярів цих дуже корисних машинок, і велика частина з них працювала у комунальному господарстві великих міст, у тому числі й України. Власне, деякі з них працюють на ниві комунгоспу і досі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як навчитись водити вантажний автомобіль