Армійські сторінки історії мотоциклів КМЗ дотепер залишаються маловідомими. "Авто24" розкопав інформацію про київський мотоцикл К-750, про який мало хто чув, а ще менше - бачили.
Виявляється, під час армійської служби важкий мотоцикл МТ виробництва київського мотозаводу міг бути не лише засобом для перевезення особового складу. Подібно іншим, більш важким і потужним шасі автомобілів, танків і бронемашин, мотоцикл ставав основою для специфічного “технологічного” обладнання.
Мотоцикли КМЗ за своєю концепцією підходили на роль носія важкого стрілецького озброєння та допоміжного обладнання. На фото: КМЗ П-285
Сьогодні ми розповімо про мотоцикл – носій обладнання військ зв’язку, який на Київському мотозаводі мав назву виріб П-285 “СКАТ”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яким міг бути останій МТ “Дніпро” – ендуро “Динаміт”
Хто носив погони із перехрещеними золотими блискавками, той знає, що військові зв’язківці міряють відстань не лише метрами і кілометрами, а й котушками. Котушками дроту, який солдату-зв’язківцю доводиться носити в руках або на спині. І добре, якщо це мінімально можливий 50-метровий тонкий дріт польового телефону, а якщо це кабель на десяток пар для підключення штабу військового з’єднання? І навіть якщо знехтувати важкою працею солдат, які за умовчанням мають стійко зносити усі труднощі служби, залишається фактор швидкості і якості побудови дротового зв’язку.
Одне слово, процес потрібно було механізувати, залишивши його при тому максимально непомітним. Тож військовим зв’язківцям потрібен був якийсь дешевий і малогабаритний транспорт, який міг би допомагати солдатам тягати котушки підчас прокладання ліній зв’язку у польових умовах.
Передня котушка стояла у станку, що давав їй привід від трансмісії. Ззаду – друга котушка із запасом кабелю
За основу взяли армійську модель МВ-750 (1966 р.), тобто спеціальну версію цивільного К-750М із приводом на два колеса – заднє і коляски. Цей мотоцикл має тихоходний опозитний двигун потужністю 26 к.с. і обертовим моментом 4,2 кгс*м. Такий силовий агрегат та трансмісія давали змогу рухатись повільно по пересіченій місцевості з повним навантаженням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові мотоцикли “Дніпро”: для чого мотоциклу повний привід
Одне слово, замість пасажирської коляски на раму причепа встановили механізм, який розмотував або змотував котушку кабелю синхронно з рухом мотоцикла. Тобто кабель можна як прокладати, так і змотувати, демонтуючи непотрібну лінію. Нехитрий механізм допомагає укладати кабель на котушці рівними рядами. Поряд з “робочою” котушкою передбачили місце для другої, резервної.
Незважаючи на завантаженість причепа обладнанням, конструктори все одно знайшли місце для запаски: на війні шини – річ дуже вразлива
Максимальна швидкість спецмотоцикла по дорозі – 90 км/год, а проводити роботи з кабелем він може на швидкості до 15 км/год. Це дуже непогано, враховуючи масу обладнання і дротів. Запас ходу мотоциклу зв’язківців, на відміну від військового “касіка” у чистому вигляді, складав не 400, а 300 км, оскільки запасна 10-літрова каністра для бензину в комплект не входила.
Крім прокладання кабелю, мотоцикл можна використовувати для інспекції ліній і для пошуку пошкоджень, адже екіпаж складався з двох бійців – водія та оператора-зв’язківця. Також є можливість перемотувати кабель з котушки на котушку, коли мотоцикл залишається нерухомим: це буває потрібно, зокрема, для перевірки наявного кабелю на предмет зносу та пошкоджень.
Мотоцикл-кабелеукладач отримав назву СКАТ, і індекс П-285 теж залишився. Кількість випущених на Київському мотозаводі машин цієї моделі невідома, оскільки все, що вироблялося на замовлення військових, зберігалося у таємниці.
Важко навіть уявити, наскільки складніше протягувати кабелі у польових умовах без допомоги такої техніки, як П-285 на базі мотоцикла КМЗ
Однак, зважаючи на те, що базовий мотоцикл МВ-750 у другій половині 1960-х випускався серіями порядку 500 штук щороку, можна говорити про лічені сотні випущених екземплярів “СКАТа”. У спогадах військовослужбовців згадки про “СКАТ” теж не трапляються. Модель П-285 дуже нечасто зустрічається навіть у найкращих колекціях і музеях. Якщо співвіднести ці факти з масштабами держави, можна сміливо вважати важкий мотоцикл КМЗ МВ-750 у версії П-285 одним з найбільш унікальних у повоєнній історії вітчизняного мотопрому.
Читайте також: Правила дорожнього руху для мопедів (скутерів): найважливіше