Всі ми знаємо, що таке автомобільні номери. Але більшість з нас навряд чи замислювалися, як вони з'явилися. Ми зібрали цікаві факти про автономери, яким ви здивуєтеся. Окрема глава присвячена історії українських номерних знаків.

Хто першим в світі став випускати автознаки

Франція 14 серпня 1893 року надрукувала Паризький поліцейський указ, який зобов'язував всі автомобілі, що експлуатуються в Парижі, оснащувати номерними знаками. Німеччина зробила це в 1896 році.

Нідерланди стали першою країною в світі, яка ввела національний єдиний стандарт автомобільних номерів. Спочатку ці номери були просто послідовно пронумеровані, починаючи з 1, але реєстр було змінено в 1906 році. Британські номери були введені 1 січня 1904 року (відповідно до Закону про автомобілі 1903 року).

Також цікаво: українські номери можуть подорожчати в 5 разів

Самостійний досвід в США

У 1901 році влада Нью-Йорка ввели закон, що зобов'язує автовласників оснащувати автомобілі номерними знаками, які ідентифікують транспортний засіб. Перший час автовласники мали самостійно виготовляти автономери, так як на той момент в Нью-Йорку ще ніхто не займався їх виробництвом. Номери зазвичай виготовлялися зі шкіри, повсті або металу. В якості ідентифікатора номер повинен був мати ініціали автовласника. Ще не було єдиного стандарту номерних знаків і кожен автомобіль мав свій індивідуальний номер. Але ця система була визнана владою неефективною, і вже в 1909 році Нью-Йорк почав виробляти свої власні номери і видавати їх власникам автомобілів.

Великобританія не міняла свою нумерацію майже 120 років

Великобританія з моменту створення державного реєстру транспортних засобів в 1903 році не міняла схему нумерації номерних знаків. Саме тому сьогодні на дорогах Великобританії можна зустріти автомобілі з номерами, які були вперше видані понад 100 років тому. Наприклад, автомобіль з номером S1 (вважається, що це перший автомобільний номер, виданий в Шотландії). Цей номерний знак був проданий в 2008 році на аукціоні за 400 000 фунтів стерлінгів.

Коли номери з'явилися в СРСР

13 червня 1920 року в СРСР було видано указ “Про реєстраційні знаки”, який зобов'язував усі транспортні засоби мати передній номерний знак (на лівому крилі) і задній номер, що ідентифікує авто. Стандартизація ж почалася в 1927 році, коли “Всесоюзний реєстр автомобілів і мотоциклів”.

У цих правилах вперше були стандартизовані форми номерних знаків, розміри передніх і задніх номерів автомобілів. Також були розроблені єдині стандарти для номерних знаків мототехніки. Правда, з введенням стандарту колір, висота символів, ширина рамки продовжували змінюватися щорічно.

Але це була не перша в історії спроба ввести облік транспортних засобів. Перша була зроблена ще в 19 столітті, коли влада вирішила запобігти ухиленню від сплати податків власниками кінних екіпажів. Саме тоді для цього ввели облік кінних екіпажів, що проїжджають через міста. У підсумку в 19 столітті у кожного кучера і екіпажу повинен був бути реєстраційний номер, який діяв протягом року.

Також у тему: скільки коштує та як замовити "круті" номери в Україні

Для того щоб отримати новий номер, необхідно було заплатити податки. У 1890-х роках, після опублікування державної резолюції про допуск велосипедів до дорожнього руху, велосипеди також стали обов'язковим предметом для реєстрації. Автомобілі, що з'явилися пізніше, також потребували державної реєстрації.

Але до 1920 років в СРСР не було єдиного стандарту номерних знаків для транспортних засобів. Кожне місто мало власний формат номерів: колір, розмір, фон табличок і т.д., який змінювався рік від року. Таблички повинні були містити реєстраційний номер, що складається тільки з цифр, і (необов'язково) назви міста, рік випуску транспортного засобу, а також іншу інформацію, необхідну місцевою владою.

Перші номери на автомобілі були дуже схожі на велосипедні, але в 5-8 разів більше. У них не було точок фіксації, тому власники автомобілів повинні були просвердлювати в номерах дірки і підвішувати їх на мотузці.

Введення стандарту для автомобільних номерів в СРСР не спричинило змін для номерів велосипедів, які продовжували постійно змінюватися за формою і кольором до їх скасування.

На початок 1930-х років кількість автомобілів і мотоциклів істотно зросла. Люди стали частіше відвідувати на автомобілях і мотоциклах інші міста. В результаті влада вирішила провести повну реєстрацію всіх автомобілів і мотоциклів по всій країні. У 1931 році вступив новий єдиний стандарт для номерних знаків транспортних засобів та мотоциклів.

Коли з'явилися металеві штамповані номерні знаки

Перший штампований металевий номерний знак з'явився в Західній Вірджинії в 1921 році. Це зробило революцію в індустрії. Це був перехід на використання менш міцних матеріалів, але здатних протистояти агресивному середовищі і будь-якої погоди. Штамповані номера мали довгий термін служби.

Сьогодні всі країни світу використовують цю ж технологію. Так, за цей час автомобільні номери як у США, так і в інших країнах були не раз модернізовані за допомогою різних захисних фарб і плівок. Але концепція штампування залишається незмінною.

Українська потужність: 10 мільйонів автознаків щорічно

До 1991 року Україна не мала власного виробника номерних знаків, задовольняючись поставками з РРФСР. З розпадом СРСР Росія припинила поставки номерних знаків і в нашій країні виникла критична ситуація з реєстрацією транспортних засобів.

З 1992 року на дніпропетровському заводі “Динамо” почалося виробництво перших номерних знаків в історії незалежної України. Щоб відповідати вимогам часу, на базі підприємства було створено українсько-британське акціонерне товариство з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр”. Для створення сучасного підприємства з повним виробничим циклом знадобилися вкладення в розмірі 3,5 мільйона доларів. Після чого потужності заводу дозволяли виготовляти до 10 мільйонів номерних знаків щорічно.

Також цікаво: яким регіонам належать букви у автономері

З ініціативи МВС з метою зменшення транспортних витрат і оперативного вирішення питань забезпечення номерними знаками регіонів “Динамо-Сілейр” організував виробництво в Києві і всіх обласних центрах України. За минулий час “Динамо-Сілейр” виготовив понад 50 мільйонів номерних знаків і є лідером за цим показником в нашій країні.

Зараз провідними українськими виробниками номерних знаків є підприємства “Завод “Динамо-Сілейр” Дніпро, ТОВ “Світлофор” Харків, ПП “Автовін” Чернівці і ТОВ “Автомотознак” Київ.

Підготував Максим Розенко.