Цей військовий автомобіль названий на честь тварини. Але він зовсім не схожий на велику рогату худобу Пінцгауер. Тому частіше цю машину називають Pinz.
На честь породи великої гірської худоби австрійці назвали всюдихід тому, що Пінцгауери з лазять горами не гірше всюдиходів. Чому австрійці? Тому що машину спочатку виготовляла компанія Steyr-Daimler-Puch в австрійському місті Грац. Тільки пізніше виробництво «Пінзгауерів» перебралося до Великобританії, де його робили аж до 2009 року. В машини було два покоління та безліч варіацій. Наш «Пінцгауер» з останніх партій, випущений в 2007 році.
Також цікаво тест-драйв броньованої медички Alvis
Концепцію цього позашляховика ще в 60-х роках минулого століття розробив Еріх Ледвінка, це син Ганса Ледвінки, який увійшов в історію як інженер легендарної конструкції чеської Tatra. Замість рами у них величезна труба, всередині якої проходять приводні вали, коробка передач, роздавальна коробка тощо, – всі ці агрегати захищено від ударів. Цю ж концепцію Еріх Ледвінка застосував для “Пінцгауера”. Машина теж має хребтову раму, але через це у неї є один суттєвий недолік: якщо поламається коробка чи роздавальна, то доводиться розбирати ледве не всю машину.
Завдяки такій конструкції «Пінцу» вдалося заслужити репутацію кращого позашляховика планети. Можливості неброньованих версій з трьома осями в деяких ситуаціях були кращими, ніж у Hummer чи Land Rover Defender. Ці машини в цивільному житті обожнюють рибалки і мисливці. А от броньованому «Вектору» для такого хобі заважають додаткових три тони ваги.
У ранніх версій «Пінцгауера» був ще один суттєвий недолік. Виражався він в барабанних гальмах на всіх колесах. Їх після форсування багнюки треба було розбирати, адже «барабани» забивалися і втрачали свою ефективність. На нашій версії вже стоять дискові гальма, які позбавлені цих недоліків.
У нас в руках – одна з останніх версій «Пінцгауера», – машина, створена на платформі модифікації 718 і називається Pinzgauer Vector PPV, тобто захищений броньований автомобіль для патрулювання. У нього броньований кузов, тому машина важить 4400 кг, корисне навантаження 1600 кг, але це плата за максимальний рівень захисту для цього класу.
На британських аукціонах вживаної техніки такі машини в залежності від стану і пробігу коштували від 20 до 100 тисяч євро.
В цьому «Пінцгауері» звертає на себе увагу кілька цікавих речей. По-перше, горб спереду, якого ранні “Пінцгауери” не мали. На більш пізні версії, в середині 80-х років, почали встановлювати потужніші мотори замість бензинового 4-циліндрового мотора від Volkswagen. А новіший 6-циліндровий дизель на 109 конячок не влазив в те місце, де раніше стояв 4-циліндровик. Довелося робити горб спереду, бо випирає сам двигун. Ще більш пізні версії отримали 2.5-літровий 5-циліндровий турбодизель на 120 конячок з автоматом ZF.
Друга особливість – це найкоротший тривісний автомобіль з тих, які будь-коли потрапляли до моїх рук. Між передньою і середньою віссю – мінімальна відстань. Така геометрія давала колосальні можливості на бездоріжжі, він проїжджав будь-де. Допомагали і «ранфлетіовські» зубасті шини. У нього коротенький передній і задній звиси, тобто шикарні можливості за межами асфальту.
В бойовій машині завжди аскетичний інтер’єр, і ту нічому дивуватись. Натомість все зрозуміло, є спідометр, показник температури двигуна, рівня пального. В цій версії автоматична коробка передач, тобто не треба гратися з перемиканням. Дуже оригінальний важіль ручника: його треба потягнути на себе і повернути вниз. Трохи нижче розташовано важіль вимикання пониженого ряду передач. А селектор автомата закриває доступ до кнопок блокування диференціалу, бо в нас блокується передній, задній і центральний «дифи». Є окрема кнопка, яка готує до авто форсування броду, тут навіть хвилі намальовані.
В пасажирський відсік “Пінцгауера” можна потрапити виключно через задні двері, вони складаються з двох половинок. Відкриваються наскільки можна широко, в них є броньовані віконця. Вони зроблені для того, щоб перед висадкою десант міг подивитися і оцінити ситуацію, адже для водія вони не несуть жодної користі.
Я був вражений, наскільки тут просторо. Є певний дисонанс між зовнішніми розмірами та внутрішніми. Але всередині сюди сідає десант в складі 10 осіб. Так, тут нього немає бійниць, щоб відстрілюватися, натомість є пара величезних люків, де десант може вести патрулювання.
Також цікаво тест-драйв землерийної машини на базі Т-150
Щоб дістатися до моторного відсіку, до двигуна, у «Пінцгауера» доведеться не тільки знімати захисний чохол, але й відкручувати усі пластини, які його закривають. Але насправді є спрощений варіант. Доступ до всіх технічних рідин відкривається ззовні, через маленький лючок.
Керується дуже просто наша машинка, лише треба звикнути до педалей. Їде м’яко, адже машина важка, але ще більше вражає підвіска: з одного боку відчувається маса, з іншого - машина йде дуже легко.
Звичайно, без камер заднього огляду на цій машині непросто, але можна звикнути. Маневреність у нього так собі, особливо на бездоріжжі із заблокованими «дифами», та й в принципі в режимі 6Х6 він не дуже маневрений. Це й зрозуміло: через трансмісію і вагу. З точки зору запасу ходу, теж непогано - 145 літрового баку який тут є вистачало на 700 км. В різних версій «Пінцгауера» максимальна швидкість була різною, для нашого броньовика декларують 105 км/год. Я думаю, що це правдива цифра, бо швидше на ньому страшно мчати і для нього цього показника вистачає з головою.
Керувати такою машиною мають нагоду тільки обрані. Наприклад ті, хто служить в «Азові». Але зараз є унікальні можливість стати одним із них. Підрозділ запрошує добровольців долучитися до лав Азовського загону ЗСУ. Для чинних військовослужбовців є можливість переведення з інших частин. Більше інформації в описі під відео.