Тест-драйв трофейної САУ-2С19 "Мста-С"

Якщо взяти танк Т-72 і встановити на нього потужну гармату, то отримаємо самохідну артилерійську установку САУ-2С19 яка має власну назву «Мста-С». Ці машини з’явились в радянській армії ще з 1989 року, тому були на озброєнні в багатьох колишніх республіках Союзу. Втім, виготовляється вона на Уральському танковому заводі. тож більше таких самохідних гаубиць, звичайно, в Росії. Під час боїв ЗСУ частенько відбивають їх у ворога.

Також цікаво українські десантники затрофеїли майже новенький "Басурманін"

Попри на те, що зовні САУ схожа на танк, насправді вона належить до зовсім іншого роду військ – до артилерії. І від танків САУ відрізняється в першу чергу тим, що тут стоїть значно потужніша гармата, яку зазвичай буксирують вантажівки. А тут вона їде сама. Ще й доволі швидко, тому що в технічних характеристиках вказано 60 км на годину, а на практиці – навіть 80 км на годину.

Щоправда, в САУ немає системи компенсації коливань, тому на ходу вона не стріляє. Натомість САУ здатна підіймати ствол під кутом 68 градусів, тому демонструвати недосяжну для танка дальність пострілу у 29 км. У тому числі й тактичними ядерними зарядами. Але це в теорії, основу становлять уламково-фугасні снаряди.

Розміри САУ вражають, навіть на фоні танка, – завдовжки він 12 метрів, при цьому більшу частину цієї довжини становить саме ствол. Довжина ствола 47 калібрів. Щоб порахувати в нормальних цифрах, треба 47 помножити на 152 мм, тобто маємо понад 7 метрів. Це на цілий метр довше, ніж корпус самої машини. Така величезна башта зроблена для того, аби вмістити велику гармату і заряд до неї – 50 снарядів, і важить це немало – 42 тони.

Корпус САУ зварено з листів броні товщиною до 15 мм, що дозволяє захищати екіпаж від куль і уламків. Машину можна розділити на 3 частини: відділ керування, бойова і моторно-трансмісійна.

Розпочнемо огляд саме з двигуна. Враховуючи, що «Мста-С» побудовано на техніці від Т-72, то і мотор також від нього. Це означає що тут 12-циліндровий дизельний двигун робочим об’ємом 39 літрів з потужністю 780 кінських сил. Він з турбіною і видає обертальний момент в 3000 Нм.

Так, що стосується апетитів. Почнемо зі скромних. Цей двигун спалює 6 літрів оливи на кожних 100 км, для неї є окремий бак. А от пального він «їсть» просто відрами. В характеристиках вказано, що цей САУ вкладається в 260-450 літрів на сотню, але в реальності цифри вражають ще більше, тому йому потрібно мінімум 350, а на бездоріжжі цифри доходять і до 700 літрів.

На відміну від танків тут не видно зовнішніх баків для пального. Але це не означає, що вони маленькі. Місткість становить 1300 л, але цього все одно вистачає на 300-400 км.

Якщо двигун тут від танка Т-72, то шасі – від танка Т-80. Це дає йому значно м’якший хід, до того ж тут гумові катки. Цікаво що є по 3 амортизатори з кожного боку – на шостому колесі, першому і другому. Військові кажуть, що тримається гусениця краще, ніж на попередніх моделях танків і збити їх дуже важко.

У САУ є навіть власна автономна система живлення. В цій частині розташовано вертолітний двигун від гелікоптера Мі4 (газотурбінний агрегат забезпечує САУ струмом потужністю 16 кіловат на 8 годин роботи) і робить 40 тисяч обертів. Ця автономка потрібна не для того, аби економити пальне від основного мотора, а щоб зменшити вібрації, які дає основний мотор: таким чином підвищується точність прицілювання.

Цікавий момент стосується стартера, тому що заводиться двигун електричним стартером, але в «Мста-С» є дублююча система, пневматична. Тобто двигун можна запустити за допомогою стиснутого повітря, яке накопичується в балонах під тиском 150 атмосфер. Ця система дозволяє кілька разів підряд запустити мотор без електростартера.

Також цікаво тест-драйв КрАЗ Спартан з передової

Виявляється, у САУ є власна система закопування. Тобто машина може окопатися самостійно за допомогою ковша, закріпленого внизу. Маневруючи вперед-назад, машина здатна створити захисну споруду, щоби вести потім звідти стрільбу.

Попри гігантські розміри «Мста-С», вона впевнено виглядає на бездоріжжі. Тому що ця машина здатна долати підйоми в 25 градусів, форсувати рови шириною 2,8 м, вертикальну стінку висотою 50 см і навіть без підготовки броди глибиною 1,2 м. А з підготовкою написано що до 5 метрів. Для цього на машину встановлюється спеціальна труба, яка дозволяє їй глибоко пірнати.

Екіпаж цієї САУ «Мста-С» складає 5 чоловік. В башті - місце командира, навідника і заряджальників. Всередині встановлено 2 фільтровентиляційні установки і систему герметизації гармати, аби гази не потрапляли в кабіну.

Коли «Мста-С» їде в бойовому стані, то водій-механік повинен їхати з закритим люком. Адже з отвору під стволом вилітають використані гільзи. І якщо люк не закритий, то гільза летить прямо на водія-механіка.

На місці механіка-водія не так просторо, як в башті – у навідника, заряджальника чи командира. Але з точки зору органів керування все зрозуміло: є зчеплення, під лівою ногою гальма, газ, два важелі, для повороту праворуч-ліворуч.

Крісло водія підіймається і можна визирати через люк, педалі і важелі вимагають сили, але керувати простіше, ніж я думав.

Крута машина, на східні ринки такі «Мста-С» продаються за ціною від 4 до 6 мільйонів доларів. Вона ціниться через те, що цю САУ вважають снайперською гвинтівкою серед інших артилерійських самохідних установок завдяки її точності. Хоча до кращих зразків НАТівської техніки їй ще далеко. Так що, руснява орда, залишайте нам таких машин побільше – ми будемо прицільно бити по вас ще краще.