Як давали імена радянським автомобілям

Так, дивлячись на радянську автоономастику зі свого XXI століття, ми можемо іронізувати. Але з позицій того часу назви автомобілів були цілком виправдані і сприймалися сучасниками саме так, як було задумано авторами назв. Імена яких, до речі дуже часто залишаються невідомими.

“Побєда” ГАЗ М20

Перший радянський автомобіль, що отримав власне ім’я. Новий легковий автомобіль Горьківського автозаводу (тепер Нижній Новгород) почали конструювати на початку 1943-го року. До 9 травня 1945-го було ще понад два роки, але у майбутній перемозі ніхто не сумнівався, тож ще на етапі проєктування машина отримала назву “Побєда”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цифри і шифри – хто назвав усі радянські автомобілі

Є красива легенда про те, що ГАЗ-М20 спочатку хотіли назвати “Родина”, але неначе І. Сталін єхидно запитав у заводчан на презентації в Кремлі: “И почём будем Родину продавать?”. Після чого “газівці” запропонували запасний варіант: “Победа”. Насправді такого не було – альтернативних версій імені для М20 навіть не готували, адже перемоги над ворогом тоді жадала вся країна.

“Волга” ГАЗ-21

Наступний “газівський” легковик спочатку готували як рестайлінгову версію “Побєди”, ала в 1953-му почали створювали два геть нові паралельних проєкти, один – під назвою “Звезда”, другий – “Волга”.

Через більш прогресивний стайлінг перемогла друга розробка, тобто наступна машина ГАЗу так само отримала ім’я раніше, ніж фактично народилася. Чому обрали саме таку назву? Звісно, крім милозвучності та гарного звучання цього слова на різних мовах спрацювало те, що ГАЗ розташований саме на цій річці.

“Чайка” ГАЗ-13

Назву для одного найбільш стильних автомобілів СРСР теж створили на заводі-виробникові, все тому ж ГАЗі. Представницький автомобіль для чиновників вищої ланки планувався за новою концепцію.

На відміну від свого попередника ГАЗ-12 ЗІМ, нова машина мала бути візуально легкою, вишуканою та стрімкою – і таким мало бути також її ім’я. Крім того, назва мало викликати асоціації із чимось більш високим, більш недосяжним, аніж річка Волга, ім’ям якої називалася сучасна радянська машина нижчого класу. Тому ім’я стрімкого та симпатичного, усіма улюбленого птаха тут виявилося доречним.

“Москвич-400”

У своєму першому житті “Москвич-400” був “Опель Кадетом” із нудним індексом К38 замість імені. І в радянській офіційній документації машина доволі довго проходила як автомобіль “Опель-Кадет К-38”, причому з приміткою “в його теперішньому вигляді” (мова про постанову Державного комітету оборони від 26.08.1945, якою наказувалося поставити на конвеєр копію “Кадета”).

Але в березні 1946 року, коли готова технологічна документація надійшла з конструкторського бюро на московський завод МЗМА, машина в ній згадувалася вже як “Москвич”. Ніякого індексу “в народі” перші роки не використовували, хоча на базі “400-го” випускалося три типи кузова.

“Запорожець” ЗАЗ-965

Наш “Запорожець” спочатку був “Москвичом” – його почали проєктувати на московському заводі МЗМА. Але навесні 1959 року перші дослідні зразки “Москвича-444” та наявну технічну документацію передали на Запорізький завод сільгосптехніки “Комунар”. А у червні машину показали вже в доопрацьованому вигляді й під назвою “Запорожець”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яким був перший "Запорожець": п'ять секретів "горбатого"

У цьому слові тоді “читався” і вільний козак з Хортиці, і мешканець міста сталеварів та машинобудівників – кому що подобається. Показово, що на експорт найменший радянський автомобіль відвантажували під іншим ім’ям. Вимовити довге українське слово носіям європейських мов було важко, тому за кордоном ЗАЗ-965 продавався як Jalta (імпортер Konela) та Yalta (імпортер Scaldia).

“Жигулі” ВАЗ-2101

Про те, що в країні скоро почнуть продавати новий автомобіль сучасного рівня конструкції Fiat, радянська преса писала усі три роки, протягом яких будувався завод у м. Тольятті. Ще за півтора року до початку виробництва журнал “За рулём” оголосив серед читачів конкурс на краще ім’я для нової моделі. Оскільки аудиторія була багатомільйонною, варіантів було безліч, причому з повторами. ВИЛ-100 (саме у 1970 р. гучно святкували століття В.І. Леніна), “Катюша”, “Авангард”, “Фіалка”, “Сокол”, “Атаман”, “Іскра”, “Мечта”, “Дружба”, “Волжанин”…

Кілька разів повторювалися назви “Жигулі” (гірська місцевість на правому березі Волги) та “Лада” (кохана, мила, дружина та жіноче ім’я). Спеціальна комісія обрала два останні імені – для внутрішнього і зовнішнього ринків. Кілька осіб, що пропонували вдалі назви, отримали приз – цей самий автомобіль.

“Таврія”

Нашу “Таврію” також називали через конкурс у пресі, щоправда, у місцевій, запорізькій. Серед найбільш цікавих імен були “Дніпро”, “Хортиця”, “Січ”, “Славутич”. Кілька читачів запропонували слово “Таврія” (півострів Крим у період Середньовіччя і раніше). Цей топонім хоч і не мав відношення до міста на дніпровських порогах, був милозвучним, “гучним” та прийнятним для слуху іноземців. Переможцем оголосили працівника заводу ЗАЗ Андрія Нечета. Він отримав премію, яку перерахував до Фонду миру (неурядова міжнародна організація миротворчого спрямування).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унікальні модифікації “Таврії” – якими були забуті моделі