27 грудня 2020, 13:57
0
0 хв Екскурсія на Білоцерківський шинний завод – наче подорож у країну контрастів. Радянське минуле тут тісно переплітаєтеся з сучасністю, старі будівлі – з роботизованими верстатами, а традиційне виробництво шин – з комп’ютерними системами їх розробки та перевірки.
Читайте також: Як ведуть себе на ожеледиці українські шини Premiorri Viamaggiore Z Plus: відео
Висока адміністративна будівля, колосальна територія заводу, цеха зі стелею заввишки в десятки метрів. Так у радянські часи виглядали майже усі промислові підприємства і такий вигляд сучасна Rosava має від 1972 року. Звісно, з тих пір дуже багато усього змінилось.
З 11 поверхів адміністративного корпусу зараз зайнято лише три. Колись на цьому заводі працювало більше 12 тисяч співробітників, а зараз – близько трьох тисяч людей. Нові технології, автоматизація та сучасне обладнання дозволили скоротити кількість робітників, проте об’єми виробництва і досі вражають. Зараз завод виробляє близько 4,5 млн шин на рік.
Щаслива карта
Українській "Росаві" щастить. Яскрава сторінка історії почалась трохи більше десяти років тому, коли підприємство отримало нове обладнання та зайнялось випуском шин для сучасних на той момент легкових автомобілів. Проблем зі збутом не було і виробництво розширювалось. Згодом закрився головний конкурент, "Дніпрошина", тож замовлень у "Росава" побільшало ще й в інших сегментах.
Після подій 2014 року ринки СНГ для українських піддприємств стали недоступними, тож “Росава” спрямувала свої продажі на експорт. Така диверсифікація виявилась успішною – зараз приблизно половина усієї продукції надходить за кордон. Купують українські шини в Туреччині, Австралії, Новій Зеландії та навіть у США.
Читайте також: Доступні зимові шини для повного приводу: Premiorri ViaMaggiore Z Plus
Перспективним ринком виявилась Південна Америка, але коли об’єми поставок стали суттєвими, проти "Росави" застосували санкції. Там дбають про власних виробників і якщо їм заважають, виясняють з ринку іноземні продукти.
Ще одна вдале ноу-хау “Росави” – схема роботи "off-take". Це коли у відомого світового виробника шин не вистачає власних потужностей для задоволення попиту і він звертається по допомогу до іншого шинного заводу. Тоді він надає свої прес-форми і отримує продукцію з потрібним малюнком протектора та маркуванням під власним брендом. Особливістю цієї схеми є заборона на розголошення інформації, який саме виробник виступає замовником.
В останній рік на користь "Росаві" пішла навіть пандемія COVID-19. Через карантинні обмеження в Європі в нашу країну стали значно менше ввозити вживані шини з Європи. А оскільки вони в одному ціновому сегменті з продукцією білоцерківського заводу – попит на українські шини зріс.
Ложкою дьогтю у цій історії є погана кредитна історія, пов’язана з ліквідованим банком "Фінанси та Кредит". Завдяки цьому "Росава" вже багато років працює без залучення кредитних коштів – унікальна ситуація для великого промислового підприємства. Маючи доступ до кредитів, "Росава" могла б розвиватись значно швидше.
Винахідники колеса
На відміну від переважної більшості виробників шин, у "Росави" є власний конструкторський відділ. Адже майже усі світові виробники шин замовляють послуги проектування у спеціалізованих компаній. Натомість проектуванням вітчизняних шин займаються місцеві фахівці. Такий підхід став причиною того, що шини, спроектовані на "Росаві", дуже добре пристосовані до наших доріг. Глобальні виробники далеко не завжди здатні врахувати локальні особливості якоїсь країни, особливо якщо ринок цієї країни не дуже великий.
Начальник відділу перспективного проектування ТОВ "РОСАВА-Тайерс" Євген Черток
Начальник відділу перспективного проектування Євген Черток розповів, що процес проектування нових шин відбувається досить довго. Від моменту постановки завдання до першої випущеної шини минає як мінімум рік. Багато часу займають випробування та сертифікація. Одним з перспективних напрямків заводчани вважають розробку шин для електромобілів. Такі шини мають особливості, пов’язані з показниками економічності та навантаження.
При наявності власного проектувального відділу прогалиною можна вважати відсутність полігону для випробувань. Виходом з такої ситуації стали полігони інших компаній. Зразки шин відправляють на випробовування у Європу. Це також не найкращим чином позначається на часі проектування нових моделей.
Виробництво
На заводі досі є чимало старого обладнання, яке вже давно не працює. Після встановлення нових станків воно виявилось непотрібним. Дуже сильно скоротилась частка ручної праці – майже усі процеси автоматизовані.
Зараз один сучасний станок відносно компактного розміру виконує набагато більше роботи, аніж ціла лінія декілька десятиліть тому.
Повітря у цеху, де вулканізують шини, важке та напівпрозоре. Запах ґуми та диму тут – незмінні атрибути виробництва. Після вулканізації шина виходить “волохата”. Насправді ці волосини – особливість конструкції прес-форми. Сира гума потрапляє в отвори, через які виходить повітря при стисканні шини у формі і застигає там. Після виходу з вулканізації ці волосинки зрізають вручну.
Для контролю якості застосовують два спеціальних стенди. За результатами перевірки браковані шини відправляють на аналіз, а потім на утилізацію.
Готова продукція має пролежати п’ять, днів аби в ній стабілізувались внутрішні навантаження. Лише після цього її можна транспортувати та встановлювати на автомобіль.
Перспектива
Зараз на заводі випускають легкові шини від 13 до 20 розміру. Під брендом Rosava роблять найдоступніші моделі. Для більш дорогих використовують бренд Premiorri. Також у лінійці є комерційні та вантажні шини. Випускаються і шини для сільськогосподарської та військової техніки.
Продукція заводу займає близько чверті усього українського ринку шин. Але розвиток підприємства та розширення виробництва йде повільно. Одна з головних причин – відсутність доступу до кредитних ресурсів. На підприємстві можуть інвестувати тільки зароблені кошти.
Якщо юридичні питання буде вирішено та буде відновлена можливість залучати інвестиції – у “Росави” буде цілком достойне майбутнє та дуже динамічний розвиток. Але і теперішнє становище важко назвати поганим. Фактично, підприємство зараз є монополістом, а продукція що випускається дуже потрібна ринку.