Плагін-гібриди, також відомі за абревіатурою PHEV (Plug-in Hybrid Electric Vehicle) або як гібриди, що підключаються до мережі – поєднують в собі риси як звичайних автомобілів з ДВЗ, так і електромобілів, адже можуть подолати до 100 км лише на електриці. Це стає причиною плутанини серед більшості покупців автомобілів.
Гібридна силова установка плагінів справді досить складна, порівняно з бензиновими автомобілями, звичайними гібридами або електромобілями. Гібрид, що підключається до мережі, може працювати як класичний гібрид, наприклад Toyota Prius.
Читайте також: Що варто знати про рекуперацію в електромобілях
Однак, на відміну від звичайних гібридів, PHEV мають батарею більшої ємності, яка дозволяє отримати запас ходу до 100 км виключно на електротязі, чого зазвичай вистачає для поїздок по місту. Через це деякі автофанати вважають PHEV електромобілями, проте, правильним твердженням буде «електрифікований автомобіль» через наявність ДВЗ.
Ілюстративне схематичне зображення роботи PHEV
Загалом, плагін-гібриди поділяють на два типи: ті, що мають так званий поділ енергії (від батареї та двигуна внутрішнього згорання) й ті, що використовують бензиновий двигун виключно як генератор для підзарядки акумулятора. До слова, другий тип, поки що, зустрічається набагато рідше. Вдалим прикладом такого авто є BMW i3.
Більшість PHEV поєднують крутний момент від двигуна та електромотора для приводу однієї осі, (зазвичай передньої). Найчастіше подібну схему використовують Toyota та Ford. Водночас деякі автомобілі також мають повний привід, який утворюють завдяки встановленню електромотора на задній осі та, рідше, завдяки передачі моменту через карданний вал.
Також цікаво: Класичні гібриди проти PHEV-гібридів: плюси та мінуси
Монопривідні гібриди мають проблему, яка пов’язана з тим, що їх силовий агрегат постійно працює в одному з 4 режимів: лише потужність двигуна; лише електроенергія; електромотор плюс потужність двигуна разом; або рекуперативне гальмування, коли ДВЗ діє як генератор для зарядки акумулятора.
Перехід з одного режиму їзди відбувається сотні разів в момент поїздки в умовах змінного трафіку, і водії часто відчувають ці переходи, особливо якщо вони раптові. Монопривідні гібриди майже завжди «гучніші» та менш плавні, ніж двомоторні системи.
Однак, з іншого боку, повнопривідні варіанти часто мають ефект, притаманний варіаторам (CVT), коли за потреби різкого прискорення підвищуються оберти двигуна, що спричиняє акустичний дискомфорт.
Mazda CX-90 PHEV
Інша відмінність, яку помітять водії, полягає в тому, що PHEV, як правило, значно менш потужні, коли працюють лише на електриці, ніж на ДВЗ чи в комбінованому циклі.
Наприклад, Mazda CX-90 PHEV 2024 року випуску має електродвигун на 173 кінські сили, але комбінована бензиново-електрична гібридна потужність становить 323 кінські сили.
Читайте також: Які гібриди були найпопулярніші у липні: статистика
Це означає, що прискорення до 100 км/год зі стандартних 5,9 секунди під час роботи в режимі гібрида знижується до понад 11 секунд у режимі їзди на електриці.
Chevrolet Volt
До слова, не всі плагіни мають подібну особливість, адже обидва покоління Chevrolet Volt (2011–2015 та 2016–2018 років випуску) пропонують майже однакову продуктивність, незалежно від того, в якому режимі працює авто.
Загалом, PHEV є чудовим варіантом для тих, хто хоче поєднати найкраще з двох світів – від електромобілів та автомобілів з ДВЗ, епоха яких починає завершуватись. Вони пропонують таку ж економічність, як і звичайні гібриди й здатні забезпечити невеликий запас ходу на електротязі, якого, як правило, вистачає для поїздок у міському трафіку.