Перша половина минулого століття відзначилась бурхливим розвитком автомобілебудування, разом з яким почали з'являтись нові способи підвищення комфорту автомобілістів, такі, як склоочисники чи шиповані шини. Не всі вони прижились одразу, оскільки деякі дослідні та навіть ринкові зразки сьогодні просто жахають.
Хоча малюки у деяких з цих крісел посміхаються, це зовсім не означає, що їм зручно, чи, тим паче, безпечно.
Дивіться також: в Україні ввели штрафи за перевезення дітей без автокрісел
Були часи, коли вагітні жінки дозволяли собі палити й пити алкоголь, і продовжували це робити ставши матерями. Поліцейський, що зупиняв молоду матір злегка напідпитку за кермом бажав їй гарної поїздки й відпускав. Дивом було вже те, що хтось тоді замислювався про дитячу безпеку.
Починаючи з 1960 років, увагу питанню безпеки дітей в автомобілях почали приділяти американські компанії General Motors та Ford. Перша представила дитяче крісло Infant Love Seat, а друга своє, під брендом Tot-Guard.
Справжнє покращення настало, коли у справу втрутилась влада і регулюючі органи. Стандартизація і всебічна перевірка захищеності дитини дозволили створити справді корисні “додатки” для автомобілів батьків.
Читайте також: Як вибрати автокрісло: чотири підказки
На початку 1970-х Національна транспортна адміністрація (NHTSA) ввела перші стандарти для характеристик дитячих крісел. Зокрема, серед інших було положення про кріплення дитячого крісла за допомогою стандартних пасків безпеки. Ще через десять років були внесені важливі зміни, які й сформували сучасну конструкцію сидінь для малюків.
Те, що було до появи “законів”, представлено у цій добірці фотографій. Рішення, часом, були вкрай неоднозначними, з дизайном середньовічних знарядь для тортур і рівнем безпеки нижче нуля.
Фото: ранні версії дитячих крісел / vintag.es
Також цікаво: 5 аргументів на користь використання дитячих крісел