Увага військових до легкого і невибагливого транспорту зрозуміла. Мотоцикли служать в армії вже більше століття, причому в деяких випадках їхні тактичні функції не помінялися.

Мотоцикли були доступним транспортом ще у перше десятиліття минулого століття, тому за їх допомогою встигли повоювати ще у Першій світовій війні. Використовувалися як “одинаки”, так і варіанти з коляскою. Сфера застосування: командирський транспорт, зв’язок, патрулювання шляхів, іноді – розвідка.

Бельгійський FN M12 називають батьком усіх важких армійських мотоциклів: два ведучих колеса, “роздатка” у трансмісії, низькообертовий 1,0-літровий двигун.

Читайте також: Як відрізнити військові мотоцикли “Дніпро” від підробки: 10 відмінностей

Чим відрізняються військові мотоцикли

Зрозуміло, що військові хотіли б позбавити свої мотоцикли багатьох наявних недоліків, але на заваді стає підвищення ціни і зниження надійності. Тому перелік відмінностей військових мотоциклів від цивільних нескладний:

  • Маскування. Хромовані деталі замінюються на фарбовані, фарба застосовується матова, до фар додається маскувальний пристрій або монтується спеціальна “світломаскувальна” фара.
  • Підвищення прохідності. Досягається як за рахунок поліпшення геометричних параметрів – піднесення глушників, збільшення ходів коліс, так і шляхом додавання приводу на колесо коляски. Іноді встановлюють нестандартні “зубасті” шини.
  • Кріплення для зброї. Не завжди зброю мотоцикліста розташовували так, щоб з неї можна було стріляти на ходу, адже влучність під час руху по путівцю близько до нульової. Гвинтівку або кулемет іноді просто надійно фіксують на рамі або колясці.
  • Спеціальне обладнання. В минулі часи армійські мотоцикли виступали в якості носіїв важкої стрілецької зброї або певного обладнання. Наприклад, на київські мотоцикли встановлювали не лише кулемети для стрільби на ходу. На місці коляски монтували міномети, котушки з дротом для зв’язківців тощо. Коляски, на яких є вертлюги для кулемета, мають також у багажнику ложементи для запасних магазинів. А ще – кронштейни для фіксації кулемета у похідному положенні та для каністр.

Harley-Davidson випускав модель WLA спеціально для армій Другої світової війни, у тому числі і для ленд-лізу.

Історія військових мотоциклів

Під час Другої світової роль мотоциклів виросла принципово. По-перше, генерали розуміли, що треба готуватися до війни моторів, і використовували байки у своїх планах. По-друге, сам мотоцикл суттєво вдосконалився: став витривалим, більш надійним та міцним. З’явилися спеціальні військові моделі, велика ставка робилася на мотоцикли з коляскою, але і двоколісні версії для армій світу теж масово закуповувалися.

Наприклад, в Америці та Канаді мотоциклістів навчали вести бій у парі зі своїм залізним конем, а ще були мотопідрозділи, які замінювали відсутню тоді GPS. Спеціально підготовані мотоциклісти водили колони техніки союзників через незнайомі французькі та німецькі міста під час операцій у Європі. В заокеанських арміях були два основних постачальника – Harley Davidson та Indian, які випускали для війни кілька моделей. Їх же у певній кількості можна було зустріти на шляхах України – ці громіздкі “американці” постачалися до армії за програмою ленд-лізу.

Читайте також: Військові мотоцикли: для чого “Дніпру” повний привід

У німецькій армії потужні мотоцикли BMW R75 служили в артилерії як тягачі польової гармати, але в основному у розвідці – оснащені кулеметом MG на колясці. Другим масовим важким мотоциклом у німців був Zundapp, а у класі легких машин було більше розмаїття марок та моделей.

На всіх ділянках Східного фронту діяла мережа мотоциклетних ремонтних майстерень. Деякі зразки німецьких мотоциклів, що дійшли до наших днів і зберігаються у схронах українських колекціонерів, виявилися складеними з кількох різних машин, саме у таких фронтових майстернях.

Київський мотозавод КМЗ розпочав випуск армійських машин з таких М-72, які не продавалися населенню. Згодом з’явилася лінійка МВ з ведучим колесом коляски.

У Червоній армії існували цілі мотоциклетні полки – перш за все як частина механізованих з’єднань. Бійці на двох і на трьох колесах проводили розвідку, лідирували колони техніки, обслуговували штаби. Перевірені під час боїв мотоцикли М-72 після перемоги у 1945 р. стали на конвеєр новоствореного Київського мотозаводу, заснувавши в такий спосіб лінійку мотоциклів МТ “Дніпро”.

Військові мотоцикли середини ХХ ст.

З часом мотоцикл з коляскою втратив своє значення для армії як бойова та транспортна одиниця. Адже і місткість, і вантажопідйомність, і прохідність у негоду у них були далекі від ідеалу. А головний козир – невелика ціна – для більшості армій став неактуальним. Спочатку “колясичів” замінили легкі позашляховики типу Willys MB, а потім і більш потужна техніка, вже суто військового призначення.

Київські МВ мали два “спеціальні кронштейни” – вертлюги для стрільби з кулемета вперед і назад. У колясці – кріплення для магазинів та кулемета у похідному положенні.

Але важкі мотоцикли з коляскою військові все одно тримали “про запас” – аж до кінця 1980-х в Радянській армії на складах залишалися численні екземпляри спеціальних мотоциклів МВ-750, МВ-650 та МТ-12 – всі, між іншим, виробництва Київського мотозаводу. Крім того, у Радянському Союзі (в Україні у тому числі) кожен цивільний мотоцикл важкого класу типу МТ “Дніпро” та “Урал” крім Державтоінспекції неодмінно реєструвався у військкоматі.

Зрозуміло, що увага військових до приватної мототехніки громадян пояснюється перспективою їх мобілізацією на випадок війни. Так, у Бельгії усі, навіть цивільні, мотоцикли в певний період повинні були мати продиктовані військовими елементи конструкції – наприклад, м’яку підвіску люльки, завдяки чому пасажиру було легше вести прицільний вогонь з кулемета.

Аж до початку ХХІ ст. тримав в армії мотоцикли і Китай. Конструктивно це були копії радянського М-72, а сьогодні ці мотоцикли випускаються і продаються під видом репліки довоєнних BMW.

Шведській “армієць” Monark Model 962 (M356A) з лижами та двигуном Jawa. Спереду міцна важільна вилка з великим ходом колеса. Далі – власне Jawa в армійському виконанні.

“Яви” і ендуро для армії

На відміну від важких мотоциклів з боковим причепом, двоколісні байки прижилися в арміях світу до сьогодні. Причому часто це спеціальні моделі, як спроектовані на базі машин класу ендуро, так і перероблені з серійних дорожних машин.

Військова Jawa typ 554/03, підготована для десантування на парашутах. За спеціальну верхню раму система підвішувалася під крилом транспортного літака.

В якості цікавого прикладу можна привести шведський армійський мотоцикл Monark Model 962 (M356A) з 350-кубовим 21-сильним двигуном від добре відомої “Яви”. На перший погляд несподіваний вибір двигуна, певно, пояснюється його простотою і ціновою доступністю. Це при тому, що Jawa випускала і суто свої військові мотоцикли.

Два військових мотоцикли “Ява” під крилом літака перед десантуванням на парашутах.

Один з найбільш відомих армійських байків нашого часу, певно – Cagiva T4 350, який служив, наприклад, у французькій та італійській арміях. Трохи молодша 350-кубова модель, також чотиритактна Cagiva W12 несла службу в італійській армії.

Українська армія використовує у війні легкі електробайки, які насправді везуть не лише військового, а й протитанкову ракету у комплекті.

В українській армії сьогодні під час бойових дій використовуються електробайки DelFast та ELEEK – легкі двоколісні машини на акумуляторах, які використовують для розвідрейдів та навіть для перевезення протитанкових систем. Цікаво, що обидві моделі – вітчизняного виробництва, і мають позитивні відгуки від військових.

Читайте також: Українські електробайки возять NLAW