Верховний суд України справедливо визнав, що рапорт поліцейського не може бути однозначним доказом винуватості водія у порушенні Правил дорожнього руху.
Все почалося з того, що інспектор наклав на водія штраф у розмірі 425 грн. Як пише "Судово-юридична газета", водій "повертав ліворуч на регульованому перехресті й не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п. 16.2 ПДР".
Водій з цим не погодився і звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною частиною Кодексу про адміністративні правопорушення. Він вважав, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не порушував ПДР.
Читайте також Суд покарав поліцейських за безпідставне звинувачення водія
Автозаводський райсуд Кременчука постановою, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Однак Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції з цим не погодилося й подало касаційну скаргу. Там все зводилося до того, що в адміністративному позові відсутні пояснення позивача про те, що саме у вказаний в позові час він під час повороту ліворуч на регульованому перехресті надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав.
При цьому вказувалося, що нагрудна камера патрульного зафіксувала розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу.
Кожна зів сторін наполягала на власному баченні справи. Однак, як деталізує процес розгляду справи "Судово-юридична газета", Касаційний адмінсуд Верховного суду зазначив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Читайте також Якщо водій не побачив поліцейських, то міг не зупинятись: висновок суду
При цьому аналіз обставин справи, установлених судами першої й апеляційної інстанцій у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
На підставі дослідження відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, суди визнали, що там відсутні відомості про здійснення адміністративного правопорушення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується, що наданим до суду відеозаписом не зафіксовано факту правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, а саме того, що позивач, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Натомість скаржником вказано, що на відео зафіксовано лише безпосередньо розмову з водієм.
Читайте також Суд визнав незаконним штраф поліції за прострочення обміну "прав"
Колегія суддів також звернула увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора роти батальйону УПП у м. Кременчуці лейтенанта поліції на ім`я начальника УПП у м. Кременчуці, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Водій же, звертаючись до суду з даним позовом, заперечував порушення ним вимог ПДР.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Відтак, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.