Ви ніколи не їздили за кермом фермерського трактора? Журналістам “Авто 24” теж раніше не доводилося, але після цього тест-драйву ми стали трохи інакше дивитися на оточуючий світ. Перелік техніки, якою нам доводилося керувати, повірте, не такий вже і малий – але трактор все одно справив враження.

У трактора ЮМЗ зворушлива історія: він був задуманий не стільки як трактор, скільки як маскування для виробництва балістичних ракет. ЮМЗ – це той самий ЮжМаш, Південний машинобудівний завод у місті Дніпро, де виробляли стратегічну зброю і космічні кораблі. Тобто, трактор, випущений у кількості понад 2 мільйони штук – насправді і не виріб, а всього лише операція прикриття.

ЮМЗ-6, як і його близнюк МТЗ-50, вважається у дрібних фермерів потужною машиною. Головне, що ним можна обробляти лани у “промислових” масштабах.

Але справа навіть не у тому, що цей трактор мало не став ракетою “Зеніт”. Для нас цікаво те, що він міг бути автомобілем – 4-тонною вантажівкою ДАЗ-150 “Українець” або амфібією 6х6 ДАЗ-485. Адже до того, як стати у 1951 р. ракетним заводом “Южмаш”, завод у тодішньому Дніпропетровську кілька років побув ДАЗом - заводом автомобільним... І встиг випустити дві оригінальні моделі авто.

Читайте також: Історія "Українця": як ми вантажівку на ракети проміняли

Проте як би там ні було у минулому, сьогодні тест-пілот “Авто 24”, впевнено влучаючи ногами на три сталеві сходинки, піднявся у кабіну трактора ЮМЗ. Дорогою трапилася табличка з подробицями: ЮМЗ-6КЛ, рік випуску 1985-й. В автомобільному світі ця транспортна одиниця давно б уже вважалася олдтаймером, а в ракетно-тракторному, бачите як, на ній досі орють землю.

Кабіна простора і огляд бездоганний, щоправда, кермо чомусь стоїть праворуч. Нічого страшного, хіба ми не були в Англії чи на праворуких японцях не їздили? При тому за “не те” кермо маємо несподівану компенсацію: баранка регулюється за нахилом і по висоті! А ну ж, пригадаймо, які автомобілі мали таку опцію “в базі” у 1985 році? Навіть мінський “близнюк” нашого ЮМЗ – “Біларусь” МТЗ-50 такого навороту не мав!

Ергономіка кабіни в ЮМЗ – на рівні 1970-х років. Але строго кажучи, дошкуляє хіба що пил у “салоні” та відсутність кондиціонера.

Після примірки до кабіни доводиться виходити з неї: двигун тут запускається ззовні. Процедура старту не швидка, має кілька підготовчих операцій, навіть якщо не рахувати попутний перекур. Все розписано за певним алгоритмом: мабуть, космічна кревність далася взнаки.

Додає шарму те, що замість електростартера тут… окремий бензиновий мотор ПД потужністю 10 к.с.! Але електростартер теж є – він маленький, і заводить саме цей ПД. Для запуску дизеля підкачуємо бензин в карбюратор пускового моторчика, потім запускаємо його електростартером, трохи прогріваємо, тоді під’єднуємо муфту-бендикс, трошки чекаємо і … нарешті дизель заревів! Швиденько роз’єднуємо муфту і глушимо ПД. Все, можна повертатися в кабіну.

Господар підтримує працездатність цього немолодого екземпляра на максимально високому рівні. Інакше не можна: якщо він стане під час сільгоспробіт, втрати врожаю обійдуться дорожче економії на запчастинах.

Вмикаємо зайчика

Спочатку здалося, що все як у машині: зчеплення – ліворуч, гальма та газ праворуч… Щоправда, гальмівних педалей виявилося дві, та й акселератор теж не один. А важіль МКП розташований буквально поміж ніг. Тим, хто катався на прокачаних для оффроуду Land Rover’ах, з гальмами все зрозуміло: ліва педаль гальмує ліві колеса, права – праві. Це допомагає у глибокій багнюці і снігу. Коли дорога рівна, педалі об’єднують накидним стопором.

Педаль газу має дублера – сектор газу, і це знову посилання чи до космосу, чи до авіації: цей важіль та зубці дають змогу виставити оберти двигуна вручну та зафіксувати їх. Мабуть, за певного бажання це можна назвати круїз-контролем.

Читайте також: Український дідусь міні-тракторів здивував багатофункціональністю

Передач всього п’ять, але крім цифр на кулісі бачимо щось незрозуміле, як то кажуть, не з цієї опери: зайчика та черепашку (ні, не ніндзя - звичайну). Це те, що в конкретних позашляховиках називають “роздаткою”. Тицьнувши важіль до вухатого, отримуємо швидкісний ряд, до рептилії – нижній, тяговий. Ми орати землю не будемо, тож вмикаємо зайчика.

Трансмісія має “диф” з самоблоком, 5 передач та додатковий понижений ряд. Причому все керується одним важелем – рідкість з точки зору автомобіліста.

Вперед!

Передачі вмикаються приємно – без особливого зусилля, але з жорстким металевим лязгом. Причому зі слів власника стало зрозуміло, що номер передачі особливого значення не має – результат буде однаковий: трактор поїде. Зчеплення, попри сумний вигляд педалі, чудове, відпускати його можна швидко і без особливої ретельності: в будь-якому випадку старт буде успішним. Особливо газувати теж необов’язково, і нічого дивного, бо максимум крутного моменту 240 Нм цей 60-сильний дизель віддає вже на 1800 об/хв.

ЮМЗ жваво йде будь-якою дорогою. Швидкість не видається замалою, хоча максималка у нього не більше 25 км/год. Так стверджує паспорт, а спідометра на панелі приладів знайти не вдалося, притому, що в цілому щиток не бідний на циферблати.

Огляд з-за керма бездоганний, педалі та кермо не важкі, всі важелі працюють адекватно. Проблеми з ущільненням кабіни та спека в ній – типові для 1970-80-х років явища.

Коли ти їдеш на колісному тракторі типу ЮМЗ, тобі байдуже на нерівності. На геть великих коліях людей в кабіні час від часу добряче струшує, але в тебе є інший клопіт: напрямок руху. Річ у тім, що замість пружин чи ресор вибоїни тут відпрацьовують великі задні колеса, і вони своє діло знають. Передні ж колеса навпаки, маючи яку-не-яку підвіску, створюють власні проблеми. Нюанс у тому, що заданий напрямок трактор тримає добре, але є певна проблема той напрямок задати.

В колах знавців є шаблон поганої керованості – великі американські автомобілі 1960-1980-х років, що мають геть “порожнє” кермо без зворотного зв’язку. Так ось, у порівнянні з нашим трактором ці дредноути – просто зразок слухняності. Наш тестовий екземпляр устаткований потужним гідроциліндром в рульовому управлінні, який робить кермо легким і позбавленим будь-яких почуттів. Тому кожен маневр вліво-вправо доводиться уважно прораховувати. Власне, цьому швидко вдалося навчитися, і частину тест-драйву журналіст “Авто 24” успішно провів на вузькій і звивистій лісовій дорозі. Секрет, недоступний для пересічного автомобіліста, відкрив власник трактора: за положенням керованих коліс легко слідкувати через нижні вікна кабіни…

Як масова та універсальна машина, ЮМЗ-6 простий у керуванні й ремонті. Через 20 років після припинення випуску проблем із запчастинами немає.

Рекомендація “Авто 24”

А тепер серйозно. Якщо вам трапиться нагода покерувати сільгосптехнікою, не відмовляйтеся від неї. Підніміться в кабіну і спробуйте. Навіть якщо при цьому ви не зорете гектар поля і не перетягнете два причепи з гноєм, ви багато що зрозумієте про селянську працю і про ціни на продукти. Звісно, надсучасних апаратів з безпілотним керуванням по мітках GPS це не стосується, але ж і кількість їх в країні у порівнянні з ЮМЗ поки що мізерна. На жаль.

Читайте також: Проєкт “Периметр”: КрАЗ, який вміє сам собі рити окоп