Про існування цих автомобілів знали лічені персони на всю країну, хоча багато хто напевно зустрічав їх на вулицях. Втім, мало хто здогадувався про те, що перед ними щось зовсім унікальне. І навіть сьогодні журналістам Авто24 було нелегко зібрати інформацію про ці спецмашини, що розганяються до 170 км/год.
"Для перевезення пасажирів з підвищеними швидкостями" – так було написано в техзавданні на модель "Волга" ГАЗ-23, виданому в 1959 р. Горьковському автозаводу замовником – радянською спецслужбою КДБ. На ділі це означало, що чекістам був потрібен транспорт для роботи автомобілем супроводу в урядових кортежах, а ще – здатний наздоганяти іномарки, на яких їздили деякі співробітники посольств західних країн. І притому зовні спецавтомобіль не мав відрізнятись від серійних машин.
Єдине, що могло видати "доганялку" уважному громадянину – покажчик режимів атоматичної трансмісії. Втім, такі ж були і на звичайних "Волгах" з АКП.
Сьогодні це непросто уявити, але картина взаємовідносин радянських контррозвідників і резидентів іноземних розвідок часто виглядала мов в кіношних детективах: перші доганяли, другі – тікали. Тому ключовим питанням в них часто ставав автомобіль: у іноземців часто були топові версії іномарок з багатолітровими двигунами, яких серійні "Волги" наздогнати не могли.
Читайте також: Яким був перший “Запорожець”: п’ять секретів “горбатого”
Зовні нічого не говорить про те, що це найдинамічніший легковик Союзу. Під його капотом – 5,5-літровий 8-циліндровий мотор потужністю 195 к.с. і коробка-"автомат".
Крім силового агрегату, у ГАЗ-23 допрацьована підвіска і гальма, щоб адаптувати машину до їзди на швидкостях до 160 км/год.
Тому часто іноземець відривався від хвоста саме завдяки можливості швидко поїхати на авто і розчинитися у натовпі в пішому порядку.
Читайте також: Муки вибору 1980-х: який мотоцикл краще – "Ява" чи "Чезет"
Закуповувати для спецслужб швидкісні автомобілі за кордоном держава не могла – не тому, що не дозволяла особлива радянська гордість, а тому що загубитися в одноманітному потоці транспорту тієї пори могла тільки вітчизняна машина.
Перша "Волга" – не перша "наздоганялка”
Автомобіль-перевертень на базі "двадцять першої" "Волги" не був першим "швидкохідним автомобілем”, створеним для радянських спецслужб – до нього були "Емка" з фордовським мотором V8 і "Победа" з рядною "шісткою". Але саме "Волга" ГАЗ-23 виявилася першою "наздоганялкою", що дожила до нашого часу, причому в кількох примірниках, а не тільки у вигляді вицвілих сторінок технічних умов. Як мінімум два примірники цього унікального автомобіля є в Україні у відновленому до автентичного стану.
Ліворуч – ГАЗ-23, праворуч – звичайна "Волга" ГАЗ-21. На спецмашині помітний більш масивний двигун і опукла маска радіатора.
Спеціальні "Волги" проектували конструктори ГАЗу, причому проект узгоджувався з інститутом НАМИ. Щоб автомобіль міг, як того вимагали техумови, розвивати 160 км/ч, під його капот замість звичайної рядної "четвірки" втиснули 5,5-літровий V8 від урядової "Чайки" потужністю 195 к.с. Причому разом з коробкою-автоматом.
Читайте також: Яким був перший автомобіль Mercedes: історія бренду
Колектив конструкторів очолив інженер Борис Дехтяр (до речі, уроженець Житомирської області), і йому довелося вирішувати дві глобальні задачі. По-перше, забезпечити геометричну сумісність нового силового агрегату з непризначеним для нього кузовом, а по-друге, привести в порядок ходові характеристики машини з порушеним розподілом ваги.
Знайди сто відмінностей
Проблеми конструювання вирішували, не розмінюючись на дрібниці. Наприклад, для дрібносерійної моделі (за 1962 – 1970 рр. випустили лише 603 примірника ГАЗ-23) зробили нове дно кузова – під ним треба було вкласти всі трубопроводи так, щоб зовні не видно було дві паралельні вихлопні системи V-подібного мотора. Оригінальними були і деякі деталі передньої частини кузова, одні стали іншої форми, інші – посиленими.
У порівнянні зі звичайною "Волгою" з її стандартним 4-циліндровим мотором оснащена V8 ГАЗ-23 поважчала на 300 кг.
Переробили "чайківський" двигун, зробили більш потужні підвіску і гальма, в яких використовували навіть спеціальну високотемпературну гальмівну рідину (до +130о С).
Зовнішніх відмінностей старанно уникали. Так, селектор АКП замаскували під звичайний важіль на кермі, а на деяких примірниках примудрилися навіть вивести вихлоп 5,5-літрового мотора однією трубою.
Читайте також: Як правильно вкласти гроші в ретравтомобіль
Щоб зберегти керованість машини, яка поважчала на 300 кг, та ще й з перевантаженим передком, заводська документація передбачала розміщення в багажнику 120-кілограмового баласту – сталевої плити.
Ще один атрибут секретності – додатковий замок капота, який поза межами гаражу дозволяв його відкривати лише на 5 см. Схожа система була влаштована і в багажнику – прихована ручка блокувала штатний замок, причому залишити кришку розблокованою перед рушанням з місця було не можливо фізично.
На цій "Волзі" дві педалі, як і у всякої машини з "автоматом". На більш пізніх версіях "наздоганялок" ставили третю педаль – бутафорську, для маскування.
На частині примірників були специфічні зміни в електрообладнанні – два блока тумблерів дозволяли водієві блимати окремо кожною фарою, одним габаритом і т.п. Існувала система кодів для обміну співробітників “контори” світловими сигналами при збереженні режиму радіомовчання.
На віки
У підсумку вийшов ГАЗ-23 – "автомобіль супроводу", він же "швидкохідний автомобіль". Зовні такий самий, як тисячі звичайних "Волг", ГАЗ-23 був здатний фактично набирати 170 км/год (+40 км/год) і розганятися до 100 км/год за 16 секунд (штатна цифра – 34 с). Автомобіль відрізняла висока якість, завод давав на нього гарантію півроку або 20 тис. км, що з урахуванням умов експлуатації дуже навіть непогано. Цікаво відзначити, що представлений на наших фото ГАЗ-23 киянина Дмитра Гвоздєва, відновлений кілька років тому в Україні, намотав після реставрації вже більше 100 000 км. Причому без серйозних поломок.
Читайте також: Чому з VW зробили Porsche 911, а з "Запорожця" - ні