Як відрізняти автономери європейських країн

Якщо людину зустрічають за одягом, то автомобіль дуже часто – за номерами. Але є країни, реєстраційні таблички яких українцям геть невідомі. Які, скажімо, номери машин у Швейцарії? А в Данії? А чиї то такі веселі, з червоними цифрами? “Авто 24” знає кілька підказок для полегшення ідентифікації європейських номерів.

Попри стереотипи про те, що в Євросоюзі все підпорядковано єдиному стандарту, автономери країн Старого Світу в багатьох країнах суттєво відрізняються. Хоча одна спільна ознака є.

Німецькі номерні знаки (разом з ірландськими та португальськими) 1998 року стали основою для єдиного формату номерів Європейського союзу.

Певно, номери Німеччини, Молдови чи Польщі українським водіям особливо презентувати не варто – так чи інакше, “бляхи” цих сусідів нам добре відомі. Між тим, у реєстраційних табличках інших, не настільки близьких країн, є чимало цікавого. Але як навчитися відрізняти належність автономерів країн Європи?

Читайте також: Номери автомобілів України по областях: хто звідки

Починаючи з 1998 р., номери машин в ЄС набули одного розміру (520 х 120 мм) і отримали обов’язкову літерний індекс на синьому полі у лівій частині. В індексі зашифрована назва країни, і якщо ці коди запам’ятати, проблем з ідентифікацією машини на дорозі не буде.

Розміри табличок автономерів у ЄС різні, також відрізняються шрифти та система надання номерів та літерних індексів.

Але, з різних причин – про які йтиметься нижче – у цих країнах залишається чимало машин з номерами більш ранніх серій, які не мають скраю єдиного “євросектора”. І це миттєво ускладнює “знайомство”. Тому “Авто 24” підготував огляд характерних для різних країн ознак номерних знаків.

Герби на знаках

У Сербії, Словенії, Словаччини, Хорватії, Чорногорії та Ліхтенштейну посередині номера є зображення герба країни. Є герб і в Австрії, хоча це символ не всієї держави, а провінції (однієї з 127-ми), де реєструвалася машина. На табличках Швейцарії гербів посередині немає, натомість є два з обох кінців. Ще в кількох країн герби є лише ліворуч – наприклад, це Андора та Сан-Марино.

Номера кількох країн (на фото Словаччина) легко впізнати за гербом, розташованими посередині – між літерами та цифрами.

Кольори

Типова гама сучасних автономерів – чорні знаки на білому полі, але є вийнятки. По-перше, червоні цифри та літери можна побачити на номерах Бельгії. Знаки з зеленими буквами у Німеччині вішають на будівельну та сільгосптехніку (не плутати з електромобілями в Україні). По-друге, ціла когорта європейських держав має знаки з жовтим фоном: Велика Британія, Нідерланди, Люксембург. Інші кілька “жовтих” країн ми тут не наводимо, адже це карликові держави, авто з яких навряд чи колись дістануться України.

Справжня рідкість нині – таблички для цивільних легкових авто з чорним фоном, як у Ліхтенштейні та Гернсі (не чули про таку? Ми теж).

Щодо Данії – велика частина легкових машин на тамтешніх шляхах має жовті номери. Це значить, що зареєстровані вони на фірми та підприємства. Машин з “приватними” білими номерами менше через великий податок, що сплачується при реєстрації нової машини. Так влада обмежує кількість машин на вулицях, що не дивно: чимало цих вулиць у лялькових містечках північного королівства просто непридатні для руху та паркування авто.

Знаки на знаках

Кілька країн можна ідентифікувати за характером написання на реєстраційних табличках цифр та літер. Наприклад, в Ірландії теоретично можна зустріти машину як з однозначним номером, так і з чотиризначним. Адже в країні з 1904 року діє найпростіша у світі система автономерів – за порядком цифр від 1 до 9999 плюс літера I або Z. Нині систему оновили, але всі раніше видані знаки дійсні. Такий же принцип “наскрізної” нумерації діє в Данії.

У Данії білі номери мають приватні власники авто, жовті – юрособи. Податок при першій реєстрації для останніх набагато нижчий.

Характерно, що єдиного шрифту у європейських номерів немає, що спрощує ідентифікацію автознаків деяких країн. Наприклад, машини з Фінляндії мають характерне накреслення цифр з великим радіусом закруглення. Якщо знати, що у Суомі завжди три літери і три цифри, переплутати її машини з іншими буде важко.

Читайте також: Тримайте в рамках: як обрати кріплення для номерів

А у турків, навпаки, шрифт знаків на табличках певно, максимально стислий і рубаний. Свій стиль і у британців – літери витягнуті по горизонту так, що здаються майже квадратними.

Розміри

Не всі європейські країни мають автономери у вигляді стандартного витягнутого прямокутника 520 х 120 мм. В Італії ще чимало машин з маленькими номерами розміром 325 x 107 мм (до 1994 р.) а то й 262 x 57 мм (до 1985 р.). Є кілька держав з короткими табличками, не менш екзотичними, ніж самі країни: Сан-Маріно, Монако, Андорра.

На італійських машинах зустрічаються маленькі номери старого формату (видавалися до 1994 р.). До 1985-го діяв ще менший формат від 1927 р. (262 x 57 мм).

Індивідуальні номерні знаки

Цікаво, що в деяких країнах є ціла система з продажу знаків з красивими сполучення літер та цифр. Тому тут можливі несподівані для недосвідченої людини відмінності від звичних норм.

В Австрії номери видають страхові компанії. За 245 євро можна придбати іменний знак, але є цілий список заборонених сполучень літер і цифр.

Зокрема, у Великій Британії можна придбати для свого авто навіть номери старих стандартів, якщо вони вам дуже подобаються. Цікаво, що з 2021 року ця консервативна держава змінила на своїх номерах код з GB (Велика Британія) на UK (Об’єднане королівство).

Літерні коди автономерів країн Європи

Читайте також: Старі номерні знаки авто: українська історія