Перший український мотоцикл ХМЗ-1М виробництва Харківського автоскладального заводу (ХАСЗ) з'явився в 1931 році.
Тоді ще не було і в помині ні Київського мотозаводу, ні Львівського, ще не було навіть серійного виробництва ІЖ, і вони існували лише у вигляді дослідних зразків.
Читайте також: Model 3 продається краще за всі електромобілі в Європі
Виробництво мотоциклів ХМЗ-1М було розгорнуто в корпусах колишнього цукрового заводу в Іванівці, де раніше велася збірка автомобілів Ford-AA і було виготовлено два дослідні 4-тонних вантажівки "Україна-4". Так, в Харкові тоді існувало і виробництво автомобілів. Але з запуском ГАЗу необхідність в складанні аналогічних вантажівок Ford-АА відпала. На випуск власних вантажівок підприємству не виділяли коштів, хоча на ХАСЗ були зроблені всі робочі креслення, специфікації, протоколи збирання та розбирання, аналізи застосовуваних матеріалів - відпрацьований весь технологічний процес.
Підприємству терміново необхідно було перепрофілюватися і новий напрямок не змусив себе чекати. Ураїнський Автодор дає замовлення Харківському заводу побудувати і випробувати дослідну партію з 10 мотоциклів конструкції П. Лабуре.
Для визначення кращої конструкції майбутнього мотоцикла, трест "УкрМет", куди входив ХАСЗ, влітку 1930 року провів всеукраїнський мотопробіг, в якому взяли участь іноземні мотоцикли Harley-Davidson, Indian, Norton, Henderson і саморобка талановитого конструктора Солдатенко, а також прототип мотоцикла Лабуре. У цьому пробігу довжиною в 4000 км стало ясно, що для реальної експлуатації найкраще підходить саме конструкція Солдатенко. Рама цього мотоцикла не отримала жодного ушкодження.
Читайте також: Тест-драйв Suzuki SV650: лабрадор зі світу мотоциклів
Раму нового мотоцикла штампували цільними боковинами, які потім зварювали між собою. Бензобак розташовувався всередині рами. Чотиритактний 350-кубовий двигун потужністю 8 к.с., з бічними клапанами, оснащувався знімною головкою циліндра. Передня вилка була аналогічна конструкції Harley-Davidson, але виготовлена не з труб, а зі спеціальних профілів, і мала посилену пружинну підвіску.
Мотоцикл комплектувався не тільки багажником, але був двомісний варіант з сідлом для пасажира. У ХМЗ-1М був ще один відмітна ознака: він мав дві фари головного світла, чого ні до, ні після не мав жоден мотоцикл в СРСР.
ХМЗ-1М показують на виставках, він бере участь в численних мотопробігу, він подобається військовим, і його почали поставляти в частини РККА. Здавалося, все йде добре. На 1932 рік Харківський завод навіть отримав план з випуску 4000 мотоциклів. Однак їм не судилося зійти з конвеєра.
Чому ж був "убитий" перший український мотоцикл, який і сьогодні виглядає дуже гідно? У нас не вистачає документальних підтверджень причин події і ми розповімо свою версію подій, грунтуючись на публікаціях в інших джерелах. В кінці 1931 року в Москві проходить епохальна нарада. На ній приймається рішення випускати в СРСР уніфіковані мотоцикли чотирьох типів, розробкою яких повинен займатися Науковий автотракторний інститут (НАТІ).
Фактично, після цього був поставлений хрест на самобутньому проекті ХМЗ-1М в Харкові і самодіяльності на інших заводах. Українського первістка випустили всього близько 300 одиниць, а всі креслення було наказано передати в Таганрог на завод ТІЗ. Останньому вони виявилися зовсім не потрібні, так як йому вже визначено було випускати потужні мотоцикли ТІЗ АМ-600.
До Харкова надходить рознарядка впровадити іншу модель - НАТІ-Б-375. Побачивши креслення, в 1932 році конструкторський відділ ХАСЗ підготував власний проект мотоцикла тієї ж кубатури. Основна його відмінність від варіанту НАТІ полягало в надійному карданному приводі заднього колеса. Передня вилка розроблялася в двох варіантах - Паралелограмна з центральною пружиною і подвійна ресорна американського типу. Колеса вперше в СРСР планувалося зробити взаємозамінними. Але проект не був схвалений союзним керівництвом.
Читайте також: Тест-драйв мотоцикла Bajaj Pulsar NS125 FI – індійські технології в ділі
Тоді в Харкові роблять спроби розробляти важкі кубатурні версії мотоциклів з двоциліндровими V-подібними двигунами об'ємом 750 і 1200 см3 з приводом карданним валом. Був у заводчан і проект власного малолітражного автомобіля з двигуном 1000 см3. Проекти, безумовно, цікаві, але в Москві вже було прийнято остаточне рішення, кому і що варто робити. Ці ініціативи так і залишилися на папері. Харківський автоскладальний завод кілька разів перепідпорядковують різним відомствам і з часом він припинив випуск мотоциклетної техніки.
Перед самою війною наспіх створений Главмотовелопром спішно роздав завдання своїм підприємствам випускати армійський мотоцикл М-72, скопійований з німецького BMW R71. Однак, чи то через некомпетентність, чи то з якихось інших причин, випускати М-72 доручили в Харкові сільськогосподарському заводу "Серп і молот", який перейменували в Харківський мотоциклетний завод (ХМЗ). Перші М-72 тут повинні були випустити в серпні 1941-го, але німецька окупація порушила ці плани.
ХМЗ терміново евакуюють в Горький (Нижній Новгород), де на заводі ГМЗ "Червона Етна" і розгортають випуск М-72. Цікаво, що в 1949 році саме фахівці з ГМЗ прибувають до Києва для організації виробництва М-72 вже на потужностях Київського мотозаводу. Але це вже зовсім інша історія.
А ХМЗ-1М, не дивлячись на малий обсяг випуску, залишив яскравий слід в історії мотовиробництва. Довгий час вважалося, що жоден примірник до наших днів не дожив. Але, схоже, що один все-таки відшукали. Отаким був перший український мотоцикл ХМЗ-1М.
Технічна характеристика ХМЗ-1М:
Число місць - 2;
суха маса - 135 кг;
споряджена маса - 150 кг;
максимальна швидкість - 90 км / год;
експлуатаційна витрата палива - 3,5 л / 100 км;
запас палива - 11,5 л;
база - 1400 мм;
дорожній просвіт - 124 мм;
кут нахилу передньої вилки - 30 ',
виліт передньої вилки - 30 мм.
Двигун: чотиритактний, одноциліндровий, з вертикальним циліндром; клапанний механізм - SV; охолодження - повітряне; діаметр циліндра - 75 мм; хід поршня - 80 мм; робочий об'єм - 350 см ; ступінь стиснення - 4,1; потужність - 8 к.с. при 3500 об / хв; подача масла - плунжерним насосом, передбачений ручний нагнітач; ємність для масла в бензобаку - 2,1 л; карбюратор - типу "Шеблер-де Люкс" Конотопського машинобудівного заводу.
Трансмісія: зчеплення - багатодискове, сухе; коробка передач - триступенева, перемикання передач - важелем на баку і тягами; передавальні числа - 2,61 - 1,61 - 1,00; моторна передача - ланцюг, розмір 5/8 х 3,8 ", передавальне відношення - 2,4; задня передача - ланцюг, розмір 5/8 × 3/8 ", передавальне відношення - 2,5.
Електрообладнання: система запалювання та освітлення - типу "Bosch"; акумулятор 6В, 15 А х год; управління випередженням запалювання - ліва ручка керма; інше обладнання - 2 фари, задній ліхтар, звуковий сигнал.
Екіпажна частина: рама - штампована зі сталі 2,5 мм, закрита, дуплексна, зварена, вага рами - 15 кг; передня вилка типу "Харлей-Давідсон"; задня підвіска - немає; гальма на обох колесах; колесо - 40 спиць; розмір шин - 27 × 3,5 ".
Читайте також: Тест-драйв Bajaj Boxer 125X – дитя практичності