Яким був дідусь сучасних гібридних авто: Towns Microdot

Для британського дизайнера Вільяма Таунса (William Towns) це був не перший міні-автомобіль, але цей був найменшим, а головне – винятково передовим з технічної точки зору.

Діючий концепткар міського гібриду Microdot базувався на вкороченому шасі нині культового Austin Mini. Але силову установку мав свою.

Автор проєкту тримісної машинки Вільям Таунс взагалі-то працював над більш серйозними автомобілями. Наприклад, запаморочливий Aston Martin Lagonda – його робота, так само як і Aston Martin DBS. Але на дворі була середина 1970-х, період нафтової кризи, і тема економічного транспорту була не менш актуальною, аніж преміальні седани та купе для англійських аристократів.

Так автор “Мікродота” зобразив схему приводу свого дітища – послідовного гібрида. Бензогенератор підзаряджає батарею, батарея живить електромотор, електромотор приводить ведучі колеса.

Саме з причини економічності професійний дизайнер, успішний і визнаний світом, в індивідуальному порядку створив проєкт мікроавтомобільчика на трьох осіб – типову британську міську родину.

Читайте також: Як автовиробники обдурюють з типом кузова

Машина мала революційну на той час силову установку: електропривід з живленням від акумуляторів та з бензиновим двигуном, які підзаряджав батарею. Причому використовувалися недорогі свинцево-кислотні акумулятори.

Гібридний автомобільчик 1970-х мав бак лише на 5 галонів – близько 22 літрів. Пальне використовувалося для підзарядження акумулятора на ходу.

Сьогодні такий тип гібриду назвали б послідовним. Тяговим мотором був електричний, розташований спереду. Він живився від акумуляторів, які у кількості чотирьох штук були сховані під сидіннями. Спереду також був змонтований бензиновий мотор, який крутив 3,5-кіловатним генератор – а генератор і собі заряджав батарею.

На жаль, нам не вдалося з’ясувати, чи малася на увазі зарядка батареї від стаціонарного джерела струму (наприклад, домашньої розетки). Бензиновий двигун підзаряджав батарею на ходу, продовжуючи в такий спосіб пробіг. Економія досягалася за рахунок того, що ДВЗ на борту працював у вигідному для нього спокійному режимі, без постійної зміни обертів та навантаження.

Легкі безрамкові двері відкривалися вгору. Зверніть увагу на торпедо: насправді це капот електроприводу, а панель приладів закріплено на колонці керма.

Конкретні технічні характеристики гібрида Microdot до наших днів не дійшли. Але відомо, що компанія, яка втілювала проєкт дизайнера у метал, ставила собі мету отримати економічність на рівні 2,8 л/100 км (100 міль на 1-му галоні).

Читайте також: Асиметрія: автомобілі з асиметричним кузовом

Крім прототипу з гібридним приводом, був спроєктований також варіант Microdot’а з легким 400-кубовим моторчиком від компанії Reliant. Це було більш пізнє – від 1980 року – рішення англійської компанії Mallelieu Cars, яка планувала запустити машину у серійне виробництво.

Незважаючи на компактні розміри, Microdot був цілком функціональним автомобілем. Знімний багажник перетворювався на візок для покупок.

Цікаво, що цей багато у чому концептуальний автомобіль насправді не був концептом – його створювали з метою як мінімум дрібносерійного виробництва. Тримісний салон був продуманий з точки зору ергономіки, а багажник виконаний у вигляді шухляди, що висувалася з-під заднього бампера. На парковці біля магазину водій цю скриньку витягував, вона розкладалася і перетворювалася на візок з коліщатками, які ми бачимо у супермаркетах.

Малюки під контролем

Після світової паливної кризи 1974-го, коли у Великій Британії бензин продавався за лімітами, мікроскопічні міські автомобільчики “мали на увазі” навіть великі автокорпорації. Напряму вони ними не займалися, але опікувалися окремими приватними розробками, таким як дітища Вільяма Таунса. Автовиробникам було важливо відчувати рівень зацікавленості споживача цим класом економічних машин, та й можливі технічні рішення вони в такий спосіб промацували.

Вільям Таунс був генієм автодизайну: частково накривши кабіною капот електроприводу, він створив стильний і гармонійний образ машини. Що дуже непросто при малій довжині кузова.

Тож не дивно, що Microdot був презентований на Лондонському автосалоні 1976-го року, а його попередник, чотиримісній Minissima так взагалі брав участь у Лондонському автошоу в офіційній експозиції головної тоді британської автокорпорації British Leyland Motor Corporation.

Але проєкт Microdot розвитку не отримав. Велика Британія “виїхала” з паливної кризи на перевіреному часом компактному Austin Mini, а привід “послідовний гібрид” виявився занадто екзотичним для рівня технологій того часу. Навіть у суто бензиновому варіанті малосерійний малюк виходив надто дорогим – від 4000 фунтів, за ці гроші можна було придбати відразу два співрозмірні йому Fiat-126.

Два концепти Вільяма Таунса на ретровиставці у 2010 р.: міські компакти Microdot (1976 р.) та Minissima (1972 р.).

Однак, сам автомобільчик Microdot, як і деякі інші концепти Вільяма Таунса, зберігся до наших днів. Він перебуває у колекції автомобильного центру Heritage в Гейдоні, а у 2010 р. його вивозили на один з ретрофестивалів.

Читайте також: Які типи кузовів були у “Таврії”: серійні та концепти