Маленький японський родстер – як короткий самурайський меч вакідзасі: часто недооцінений, але у вправних руках не менш небезпечний за катану.
Mazda MX-5 – автомобіль, на якому неможливо просто їздити! Можна гасати, мчати, літати, тягатись, палити гуму, “давати кута” й “крутити бублики”, а от спокійно їздити на цій машині не виходить. Бо це наче отримати у тирі заряджений кулемет з проханням не стріляти з нього… Втримаєтесь? Якщо так – далі можете не читати. Бо розповідь буде саме про японську зброю від Мазди.
Кажуть, що нинішній дизайнер Мазди створює образи нових моделей узявши великий шматок глини і гостру японську катану. Звичайно, це лише потішна легенда, але дивлячись на “розріз очей” родстера, у неї нескладно повірити.
Кожне покоління Mazda MX-5, відомої також як Miata, мало суперечливий імідж: з одного боку це субкомпактне купе було одним з кращих автомобілів у своєму класі за керованістю, що завжди цінували чоловіки, з іншого – округлі форми і невеликі розміри більше приваблювали жіночу аудиторію. У четвертому поколінні моделі дизайнерам, здається, таки вдалось віднайти баланс.
Читайте також: Тест-драйв BMW X4: Супердизель з-за океану
Нечасто в нас маленькій машині поступаються дорогою й виказують повагу. Однак… За чотири дні нас з “Міатою” тричі фотографували перехожі, зустрічний байкер підняв угору великий палець, два водія вітально посигналили, дітлахи у проїжджаючому повз автобусі ледь не порозбивали шибки, аби роздивитись машину, а на трасі попутні машини швидко звільняли крайній лівий ряд при нашому наближенні. Ну а як тільки я опускав м’який складаний дах і не кваплячись котив містом, ловив безліч посмішок красунь і помічав їхні здивовані погляди на пусте пасажирське крісло. Увага й повага оточуючих власнику Miata однозначно забезпечені! Звідси висновок: розмір не має значення, якщо у вас такий кабріолет. Маю на увазі розмір машини…
На жаль, модель поки що не поставляється в Україну, наше представництво Mazda обіцяє вивести MX-5 на ринок наступного року. Якими будуть базові та розширені комплектації – навряд чи зараз хтось знає, однак у інших країнах модель представлена двома основними модифікаціями: Cabrio та RF, кожна з яких має кілька рівнів оснащення. Cabrio – це версія з м’яким дахом, як та, що дісталась нам на тест, а RF має кузов типу тарга – його жорсткий дах знімається. На глобальному ринку спорткар доступний з автоматичною і механічною коробкою передач.
Говорячи про зручність та продуманість салону Mazda MX-5, маю сказати, що мій зріст – 171 см. І вмостившись у кріслі родстера, мені здалось, що його робили під мене. Це не означає, що високим людям буде тут не зручно, та навряд чи їм буде настільки ж комфортно.
Навіть для мене посадка у машину потребувала певної акробатичної вправності – низько розташоване крісло, плюс мінімальний кліренс, плюс опущене до крайньої нижньої точки кермо… Це звичайно не так складно, як потрапити у кабіну бойового боліду через каркас безпеки, але й не так зручно, як сідати та виходити з Mazda 6.
Читайте також: Peugeot 108: тест-драйв за 24 параметрами
Ще одна важлива річ, яка потребує згадки – блок управління мультимедійною системою розміщений на центральному тунелі: під час перемикання швидкостей я часто чіпляв рукою кнопки, переходячи у інший розділ меню чи змінюючи пісню.
Оскільки ми маємо справу з родстером, одразу за парою крісел в нас стінка, що відділяє кокпіт від багажника. Це означає, що регулювання крісла у повздовжньому напрямку дещо обмежене, так само як і нахил спинки сидіння. Водій також може змінювати кут нахилу подушки крісла – оце й усі доступні у нашій версії налаштування. Кермо можна піднімати й опускати, але регулювання по глибині немає.
Маленькі зовнішні дзеркала, амбразура заднього віконця (з піднятим дахом), низьке лобове скло – спочатку мені здалось, що доведеться їхати наосліп, однак після налаштувань я міг бачити усе довкола не гірше за камеру з 360-градусним кутом огляду навіть не опускаючи дах.
Також цікаво: Тест-драйв Mazda CX-3: красунчик з серйозним характером
Не дивлячись на те, що салон нашої “М’яти” має шкіряну оббивку, в цілому він досить спартанський. Не голий, як у трекового спорткара, але відчувається, що творці автомобіля боролись за кожен грам його ваги і у чомусь пішли на компроміс. Наприклад, дах складається вручну.
Добре, хоч складається дах не у багажник, а ховається у спеціальну нішу між дугами безпеки за сидіннями і кришкою багажнику. Бардачок розміщений між кріслами, а за сидіннями знаходяться ще дві невеличкі ніші для поклажі. Що ж до самого вантажного відсіку, то його об’єм маленький лише на папері (130 л), а насправді туди вміщується чотири дорожні сумки середнього розміру, 12-кілограмовий кавун та 4-кілограмова диня. Перевірено. Форма багажника досить правильна, прямокутна, що допомагає при розміщенні поклажі. Плюс на дверцятах багажнику є спеціальна полиця для кріплення вантажу. А от запаски під підлогою немає, лише ремкомплект.
З усіх звичних сьогодні опцій, що роблять життя у автомобілі комфортнішим, МХ-5 може запропонувати електросклопідйомники, електрорегулювання зовнішніх дзеркал та підігрів сидінь. Принаймні у комплектації нашої моделі були лише вони та ще автоматичні датчики дощу і світла. Крісло й кермо налаштовуються вручну. Великий плюс до рівня комфорту додає, хіба що, кондиціонер.
Також цікаво: Тест-драйв SEAT Arona: Птаха щастя
Мультимедійний центр “Міати” має 7-дюймовий сенсорний дисплей. Користуватись ним можна лише під час зупинки, а коли автомобіль рухається – управління функціями системи переводиться на дублюючий блок управління, розміщений на центральному тунелі одразу за руків’ям коробки передач, про який вже згадувалось раніше.
Сама ж мультімедійна система має інтуїтивно зрозуміле меню, лаконічний дизайн і є досить інформативною, якщо використовувати її як борткомп’ютер. Вона вміє підключатись до смартфону за технологією MZD Connect або через Bluetooth, має вбудовану навігацію і вихід в інтернет. Не дивно, що в автомобілі, котрий не постачається на наш ринок, мапа має скупу деталізацію і працює не надто жваво. Решту ж своїх функцій вона робить вправно.
Звучання штатної стерео-системи досить добре, та є нюанс. МХ-5 має пару динаміків у дверях, по твітеру у кожній стійці лобового скла і ще по парі у підголовнику кожного крісла, у підлогу вмонтований сабвуфер, а за стінкою кабіни схований підсилювач. На екрані мультімедійного центру можна змінювати налаштування еквалайзеру, та зміщувати джерело звуку перед/зад, право/ліво. Однак з відкритим дахом при швидкості за 60 км/год і середній гучності музики – звук майже зникає. Те ж саме відбувається, коли дах піднятий, а швидкість перевалює за 120 км/год.
Справжньому спорткару не потрібні усі оті круїз-контролі й системи утримання рядності, однак творці Mazda MX-5 пішли на компроміс не лише у бік спорту, а й дещо з систем комфорту дозволили родстеру. Окрім обов’язкових ABS та ESP (відключається) в “Міати” є круїз-контроль та система попередження про вихід з полоси руху.
Усі без винятку MX-5 Miata мають двигуни Skyactiv другого покоління. При чому МХ-5 є однією з перших моделей Mazda, котрій пощастило отримати нову технологію “по повній”, тобто тут і коробка передач, і сама будова кузова і шасі – усе Skyactiv, усе призначено для задоволення від драйву. І двигун справляється з цією задачею з захопленням, з пристрастю. Дволітровий атмосферник має потужність у 160 к.с., однак у маленькому родстері, вагою трохи більше тонни, кожна з них працює як дві. І звучить, як чотири! Двигун добре “крутиться” з самого низу і плавно нарощує оберти аж до відсічки на 7 тисячах обертів. Відмінна робота! А який потенціал для тюнінгу…
Читайте також: Бліц-тест нового купе-седану Mercedes-Benz CLS в Україні
Короткохідний ричаг коробки передач дозволяє перемикатись однією лише кистю руки. Електроніка машини підказує, коли краще перемикатись на наступну передачу, чи понизити, однак ЕБУ також аналізує данні з педалі акселератора – якщо ви їдете у режимі “дожени вітер”, машина буде нагадувати про перемикання лише у червоній зоні тахометра. Зауважу, що MX-5 – відмінний дріфт-кар і не в останню чергу саме завдяки гарній трансмісії.
«Міата» має невеликі звіси спереду і ззаду, однак і кліренс у родстера скромний. Це означає, що на нерівностях дороги, при заїзді й виїзді з паркінгів та проїзді лежачих поліцейських потрібно бути обережним, втім, як і на більшості спорткарів.
Баланс між спортивною жорсткістю для треку та м’якістю для повсякденних поїздок. Гармонія ефективності і комфорту. Міата не розгойдується на хвилях і не змушує клацати зубами на дрібних нерівностях. Це один з найм’якших спорткарів серед тих, що мені доводилось тестувати.
Усе, що керується краще за Міату, коштує значно дорожче. У цьому сенсі японський родстер – бездоганний. При чому водій має можливість відключити ESP, та спробувати пограти з вогнем: задній привід та жвавий двигун дозволяють відчути техніку без посередників. У звичайному ж режимі це простий в управлінні автомобіль. Легке кермо має чудову інформативність і при цьому гасить зайві вібрації від дороги, передаючи водієві лише потрібну інформацію. Від упору до упору керма – 2,7 обертів.
Також цікаво: Бліц-тест нового Volvo XC40 D4
7,3 секунди до 100 км/год. Найдинамічніший автомобіль з традиційним двигуном, за кермом якого мені доводилось їздити, прискорювався до сотні за 2,9 секунди – це був Nissan GT-R 2015 року випуску. На папері різниця просто шалена. На треку вона взагалі незрівнянна. Однак у місті значно важливіші відчуття. І Міата знає, як змусити ваше серце битись частіше. Прискорення у Мазді значно ніжніше втискає водія і пасажира у крісла, ніж у “Ґодзілі”, але задоволення дарує не менше!
Та прискорення з місця – не єдиний корисний навик МХ-5. Рухаючись на 6 передачі зі швидкістю 130 км/год двигун тримає оберти у зоні 3000. Якщо за таких умов потрібно прискоритись для обгону, Мазда дозволить зробити це з легкістю, навіть не понижуючи передачу – просто сильніше натисніть педаль газу і за мить вже будете попереду.
А ще вона дуже маневрена і саме на треках з великою кількістю поворотів демонструє кращі часи проходження кола.
Виглядають гальма Miata не надто вражаюче: невеличкі, нефарбовані, без написів Brembo чи Willwood. Однопоршневі. Я дивився на них з легкою недовірою. Однак коли справа дійшла до роботи, виявилось, що вони зупиняють легкий спорткар не гірше за стоп-кран. Якщо ж говорити у цифрах, то випробування Edmunds показали гальмівний шлях зі швидкості у 60 миль/год (96,56 км/год) у 32,9 метри – багато дорогих розкішних суперкарів з шестипоршневими супортами не можуть похвалитись такими гальмами.
Читайте також: Тест-драйв Škoda Karoq
Mazda MX-5 має пару подушок безпеки для водія й пасажира, міцні стальні балки у дверях та бічні подушки безпеки у всіх версіях моделі. За сидіннями розміщені дуги жорсткості, що захищають голови пасажирів у разі перевертання. Знову ж таки, говорячи мовою цифр, МХ-5 2015 року отримала 4 зірки рейтингу EuroNCAP. Жоден з однокласників не показав кращого результату.
Mazda MX-5 зібрана на совість. Жодних цвіркунів чи скрипів у машині з пробігом більше 12 тисяч кілометрів я не помітив, відстань між кузовними панелями рівномірна й мінімальна. Словом, тут прискіпуватись ні до чого. Це дозволяє пророкувати машині тривале життя і нечасті візити на сервіс.
Двигун без турбіни, а значить причин для виходу з строю в нього значно менше, ніж у турбованих аналогів. До того ж, у приводі газорозподільчого механізму використовується ланцюг – ця деталь живе довше, а її заміна буде дешевшою за ремінь. Навіть базові машини мають алюмінієвий захист двигуна знизу.
Підвіска – незалежна. Спереду – подвійні А-подібні важелі та моно-амортизатори, ззаду – багатоважільна конструкція. Нічого складного та дорогого у підвісці родстера немає, мульти-лінк, як правило, має ресурс близько 100 тисяч км, а двоважільна підвіска, хоч і слабкіша за більш поширений Макферсон, теж досить непогано протистоїть старінню.
Також цікаво: Тест-драйв Mazda CX-9: Дев’ятка для сімох
Спробуємо прицінитись до японського спорткара, та спочатку означимо головних конкурентів моделі. На сьогодні у суперники МХ-5 можна записати хіба що Audi TT та італійського клона Міати – Fiat 124 Spider. Решта конкурентів відрізняються або за розмірами (Nissan 370Z Roadster, BMW 2 Series, Toyota 86/Subaru BRZ, Jaguar F-Type), або за компоновкою (Porsche 718 Boxter, Mini Cabrio), або ж не співпадають у часі й ціні – BMW Z4, Mercedes SLC, Smart Roadster, Honda S2000. Зупинимось на тих моделях, що найближчі до Mazda MX-5.
У США Mazda MX-5 коштує від $25 295. Італійський аналог Fiat 124 Spider в Америці оцінюється майже у стільки ж: $24 995. А от Audi TT Roadster у Штатах коштує від $47 450 за базову версію. Німецький спорткар має значно багатше оснащення, однак різниця дуже значна – практично вдвічі. У той же час найдорожча версія Mazda MX-5 RF Grand Touring майже з “повним фаршем” обійдеться у $32 750 – є над чим задуматись.
До речі, Audi TT Roadster 2018 модельного року український імпортер обіцяє привезти вже цього року, тож коли на наш ринок вийде Mazda MX-5, в неї буде принаймні один конкурент.
Прослідкувати динаміку вартості MX-5 можна, знову ж таки, орієнтуючись на вторинний ринок США. Середня вартість родстера минулого покоління 2013 року випуску з м’яким дахом коливається у межах 14-16 тисяч доларів, тоді як нова машина коштувала близько 21 тисячі. Тобто за 5 років автомобіль втратив у ціні близько чверті. Однак часто динаміка цін в Україні й світі сильно різниться, тож роботи якісь прогнози було б передчасно.
За час тесту борткомп’ютер показував середній рівень витрати пального у межах 8,4-9,3 літрів на 100 км. Варто зазначити, що їздити повільно, тобто економічно, на цьому автомобілі мені не вдалось – він провокує натискати педаль газу на повну. Та цілком можливо, що комусь стане сили волі стримуватись і досягти показників витрати, близьких до паспортних 5,5 літрів на 100 км на трасі.
Також цікаво: Бліц-тест MINI Cooper S – емоції замість швидкості
За відправну точку візьмемо середнє арифметичне між реальною цифрою, отриманою мною та паперовим значенням. Виходить 7,1 літрів пального. При вартості бензину у 1,1 долар за літр, протягом п’яти років і 100 тисяч км пробігу на пальне доведеться витратити близько 7,8 тисяч доларів. Звичайно, 100 тисяч за 5 років можна наїздити на кабріолеті лише якщо частенько вирушати на ньому у далекі подорожі, адже зимуватиме він, скоріш за все, у теплому гаражі.
Оцінити вартість планових ТО можна на прикладі седана Mazda 6, що коштує приблизно стільки ж, як і родстер. Протягом 5 років витрати на техогляд складуть близько 1000 доларів, ще приблизно 3000 потрібно буде заплатити за КАСКО.
Враховуючи вищесказане, та орієнтуючись на ціну базової моделі порядку $25 тисяч, вартість володіння автомобілем становитиме близько 36,8 тисяч доларів. Навіть така цифра виглядає краще за базовий прайс Audi TT Roadster. Втім, і вона, скоріш за все, буде меншою, оскільки мало хто буде експлуатувати цей кабріолет щодня, та ще й взимку. Тож реальні витрати будуть меншими.
| Технічні характеристики | Mazda MX-5 |
|---|---|
| МОТОР | Бензиновий, рядний чотирициліндровий, атмосферний, робочий об’єм 1998 см3, потужність 160 к.с. при 6000 об/хв, крутний момент 200 Нм при 4600 об/хв. |
| ТРАНСМІСІЯ | Задній привід, 6-ступінчата механічна коробка передач |
| КУЗОВ | Родстер, 2 дверцят, 2 місця, габарити (довжина/ширина/висота): 3915 / 1730 / 1235 мм база 2315 мм, споряджена маса 1030 кг, корисне навантаження 239 кг, об’єм багажника 130 л, об’єм бака 45 л. |
| ПІДВІСКА | Незалежна двохричажна/незалежна багаторичажна. Шини: 205/45R17 |
| ХОДОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ | Максимальна швидкість 220 км/год. Розгін до 100 км/год за 7,3 с. Витрата палива (місто/шосе/змішаний): 9,2/5,5/7,4 л/100 км |
| ЦІНА | Н/Д |
Читайте також: Тест-драйв BMW X2: приречений бути модним